розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за договором позики від 03 лютого 2012 року він позичив відповідачу 20 000 доларів США строком до 01 червня 2012 року, проте відповідач у визначений термін позику не повернув.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року, зупинено провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим у цивільній справі № 761/25795/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсною розписки від 03 лютого 2012 року, що перебуває у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані ухвали судів попередніх інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 03 лютого 2012 року він передав, а відповідач отримав грошову суму у розмірі 20 000 доларів США, що станом на день укладення договору позики відповідно до офіційного курсу НБУ становило 159 780 грн на строк до 01 червня 2012 року. Факт отримання грошових коштів підтверджується розпискою, яка за формою і змістом є договором позики. Позика надана у користування відповідача без нарахування відсотків. Проте відповідач не виконав умови договору позики та не повернув суму позики, у зв'язку з чим станом на 21 жовтня 2013 року утворилася заборгованість, що складається з: 159 860 грн заборгованості за договором позики; 6 675 грн 12 коп. - 3 % річних за користування чужими грошовими коштами.

19 серпня 2016 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки законність і дійсність розписки, підписаної ОСОБА_5 оспорюється в іншій справі, що знаходиться у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання розписки недійсною.

Пунктом 4 частини 1 статті 201 ЦПК України передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку адміністративного, цивільного судочинства.

Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) , визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Суди правильно зупинили провадження у справі, оскільки відповідач оспорює факт отримання позики та дійсність розписки, тобто у цивільній справі № 761/25495/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсною розписки від 03 лютого 2012 року, що перебуває у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва вирішується питання, що стосуються підстав, заявлених у цій справі вимог.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а ухвали залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ