Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Бердянський ВП ГУНП в Запорізькій області, фізична особа - підприємець ОСОБА_7, Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області, про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що в рамках кримінального провадження щодо його обвинувачення за кримінальні правопорушення, які передбачені ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, 22 вересня 2011 року старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України було накладено арешт на автомобіль "Hyundai YF Sonata", державний номерний знак НОМЕР_1, який йому належав на праві власності, та автомобіль було вилучено на зберігання до Донецького УБОЗ за адресою: вул. Ізюмська, 5, м. Донецьк.

Після закриття кримінального провадження та зняття арешту з автомобіля, йому стало відомо про те, що зазначений автомобіль на підставі довідки-рахунку ВІА № 471100 від 19 жовтня 2014 року, було продано ОСОБА_5, а на даний час цей автомобіль зареєстрований за ОСОБА_6

Позивач, посилаючись на те, що зазначений автомобіль вибув із його власності та користування незаконно, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, оформлений довідкою-рахунком ВІА № 471100 від 19 жовтня 2014 року, яка була видана ФОП ОСОБА_8, на підставі якої автомобіль "Hyundai YFSonata 2,0", кузов НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_2 був проданий ОСОБА_5; визнати недійсним свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу, згідно з яким право власності на цей автомобіль зареєстровано за ОСОБА_6

Рішенням Палоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про задоволення позову ОСОБА_4 Визнано недійсним договір купівлі-продажу, оформлений довідкою-рахунком ВІА № 471100 від 19 жовтня 2014 року. Визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, згідно з яким право власності на автомобіль "Hyundai YF Sonata 2,0" зареєстровано за ОСОБА_6 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, пунктом 1.1 наказу Міністерства юстиції України від 5 листопада 2014 року № 1849/5 "Про проведення реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є окупована територія та територія проведення антитерористичної операції" (z1408-14) передбачено, що проведення реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є окупована територія та територія проведення антитерористичної операції, здійснюється державними реєстраторами юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та м. Києві.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, оскільки належними і допустимими доказами у справі доведено, що ФОП ОСОБА_8 зареєстрований 19 жовтня 2014 року у м. Горлівка, яка фактично в цей час була вже окупованою територією російсько-терористичними військами, на якій державою Україна здійснюється антитерористична операція.

Крім того, відчуження спірного автомобіля ОСОБА_5, а у подальшому і ОСОБА_6, відбулося у період перебування автомобіля під арештом, який був накладений 22 вересня 2011 року, а зняття арешту відбулося 30 липня 2015 року.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ