Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 16 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2016 року,

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 29 квітня 2005 року між ОСОБА_4 та акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП "Банк", було укладено кредитний договір № МL-400/242/2005КН, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 48 000 доларів США строком до 28 квітня 2015 року, зі сплатою за користування коштами фіксованої процентної ставки, розмір якої становив 12 %.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх договірних зобов'язань утворилася заборгованість, розмір якої станом на 18 серпня 2015 року становив 16 553,33 доларів США,з якої: 14 859,37 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 693,96 доларів США - відсотки за користування кредитними коштами, яку банк просив стягнути з відповідача на його користь у судовому порядку.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 16 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2016 року, позовні вимоги ПАТ "ОТП Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором від 29 квітня 2005 року № МL-400/242/2005КН у загальному розмірі 16 553,33 доларів США,що еквівалентно 364 484 грн 46 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про підставність і доведеність заявлених ПАТ "ОТП Банк"позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 16 553,33 доларів США заборгованості за кредитом, оскільки належними і допустимими доказами у справі доведено, що позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договоромвід 29 квітня 2005 року№ МL-400/242/2005КН, внаслідок чого має заборгованість, яка повинна бути стягнута у судовому порядку. При цьому апеляційним судом було перевірено та надано оцінку запереченням відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, і суд правильно вважав, що ПАТ "ОТП Банк" звернувся у межах строку позовної давності, оскільки останній платіж за вказаним договором було проведено 22 вересня 2014 року, а з позовом до суду банк звернувся 31 серпня 2015 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 16 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.