розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни - БомбушкараСергія Павловича на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2016 року,

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О. звернулося до суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що згідно з кредитним договором від 24 липня 2006 року № 1201/07-2006 відповідачу ОСОБА_8 було надано кредит в розмірі 17 000 грн терміном до 24 липня 2009 року включно зі сплатою 18 % річних за користування кредитом та з урахуванням щомісячної комісії у розмірі 0,42 % від суми кредиту.

Виконання зобов'язань ОСОБА_8 за кредитним договором було забезпечено заставою транспортного засобу - легкового автомобіля марки "ВАЗ 21099", 2002 року випуску, тип легковий седан В, зеленого кольору, кузов НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрованого Хустським МРЕВ ДАІ 05 травня 2006 року, який належить ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3, виданого Хустським МРЕВ ДАІ 05 травня 2006 року на підставі договору застави від 26 липня 2006 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" і майновим поручителем ОСОБА_9

На порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_8 належним чином взяті на себе зобов'язання з погашення кредиту не виконав, у зв'язку з чим станом на 09 липня 2015 року його заборгованість перед банком становить 205 173,73 грн, з яких: 16 254,95 грн - сума заборгованості за кредитом, у тому числі прострочена, 24 036,14 грн - сума заборгованості за відсотками, у тому числі прострочена, 5 582,27 грн - сума заборгованості за комісією, у тому числі прострочена, 159 300,37 грн - пеня за прострочення сплати кредиту.

ПАТ "КБ "Надра" просив суд визнати поважними причини пропуску позовної давності на звернення із даним позовом до суду, стягнути з відповідача ОСОБА_8 на користь ПАТ "КБ "Надра" 205 173,73 грн заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2006 року № 1201/07-2006 та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_8 звернути стягнення на предмет застави легковий автомобіль марки "ВАЗ 21099", державний номерний знак НОМЕР_1, який належить відповідачу ОСОБА_9 шляхом продажу вказаного предмета застави через прилюдні торги, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2016 року, в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1201/07-2006 від 24 липня 2006 року та звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 26 липня 2006 року відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

У касаційній скарзі представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О. - Бомбушкар С.П. просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем заявлено про застосування позовної давності, а позивачем не надано належного доказу переривання строку.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції у повній мірі погодитися не можна.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Таким вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з кредитним договором від 24 липня 2006 року № 1201/07-2006 відповідачу ОСОБА_8 було надано кредит в розмірі 17 000 гривень терміном до 24 липня 2009 року включно зі сплатою 18 % річних за користування кредитом та з урахуванням щомісячної комісії в розмірі 0,42 % від суми кредиту.

Виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_8 за кредитним договором від 24 липня 2006 року № 1201/07-2006 було забезпечено заставою транспортного засобу легкового автомобіля марки ВАЗ 21099, 2002 року випуску, тип легковий седан В, зеленого кольору, кузов НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрованого Хустським МРЕВ ДАІ 05 травня 2006 року, який належить відповідачці ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3, виданого Хустським МРЕВ ДАІ 05 травня 2006 року на підставі договору застави від 26 липня 2006 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" і майновим поручителем ОСОБА_9

Відповідно до п. 4, п. 5 договору застави відповідач ОСОБА_9 відповідає за зобов'язання відповідача ОСОБА_8 належним їй майном, а саме: легковим автомобілем марки ВАЗ 21099, 2002 року випуску, тип легковий седан В, зеленого кольору, кузов НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1.

Також судами встановлено, що відповідач ОСОБА_8 не виконав взяті на себе зобов'язаннями з погашення кредиту та щомісячній сплаті відсотків за фактичне використання кредитних коштів, у зв'язку з чим станом на 09 липня 2015 року його заборгованість перед банком становить 205 173,73 гривень, з яких: 16 254,95 гривень сума заборгованості за кредитом, у тому числі прострочена, 24 036,14 гривень сума заборгованості зі сплати відсотків, у тому числі прострочена, 5 582,27 гривень сума заборгованості зі сплати комісії, у тому числі прострочена, 159 300,37 гривень пеня за прострочення сплати кредиту.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, як установлено судами попередніх інстанцій, договором кредиту визначено кінцевий строк повернення кредиту - 24 липня 2009 року, а п. 6.3 договору застави передбачено, що такий діє до повного розрахунку ОСОБА_8 за кредитним договором.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що після закінчення строку повернення кредиту, позичальник жодних платежів не вносив, тобто строк виконання зобов'язань закінчився 24 липня 2009 року, і з 25 липня 2009 року в банку виникло право на захист порушених інтересів в судовому порядку та почався перебіг строку позовної давності.

Із даним позовом банк звернувся в суд 03 вересня 2015 року після закінчення трирічного строку позовної давності.

Копія позовної заяви вих. № 2151 від 25 липня 2011 року та копія повідомлення про вручення рекомендованого листа № 8801801595679 не є належним доказом направлення до суду саме позовної заяви щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_8, оскільки відсутній опис вкладення поштового відправлення, вхідний штамп суду, ухвала про відкриття провадження у справі, тощо.

Крім того, Хустський районний суд Закарпатської області листом від 27 листопада 2013 року № 8355 повідомив, що у 2011 році позовна заява ПАТ "КБ "Надра" про стягнення з ОСОБА_8 заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2006 року № 1201/07-2006 до суду не надходила.

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Тобто цією нормою встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності та відмови у задоволенні позову банку до відповідачів про стягнення заборгованості. Заява ОСОБА_9 щодо застосування строку позовної давності та відмови у задоволенні позову банку до відповідачів про звернення стягнення на предмет застави відсутня.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, у порушення ст. ст. 213- 214 ЦПК України під час перегляду рішення районного суду, не взяв до уваги, що заява про застосування позовної давності одного з відповідачів не поширюється на позовні вимоги до інших відповідачів, в тому числі і при солідарній відповідальності, а суд може відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача, який не заявляв про пропуск позовної давності щодо вимог до іншого відповідача, якщо виходячи з характеру спірних правовідносин вимоги позивача не можуть бути задоволені лише за рахунок відповідача, який не заявляв про позовну давність, та дійшов передчасного висновку про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду.

За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим й воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни - Бомбушкара СергіяПавловича задовольнити частково.