Умнової О.В., Іваненко Ю.Г., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, правонаступниками якого є ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус Світловодського міського нотаріального округу БабенкоВячеслав Михайлович, про розірвання договору дарування; за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_9 про розірвання договору дарування шляхом встановлення його нікчемності, за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2016 року,-

В квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 16 квітня 2013 року між ним та ОСОБА_7

Мотивував вимоги тим, що на початку 2013 року у ОСОБА_4 з'явилась можливість виїхати за межі країни на постійне місце проживання. Власну квартиру останній продавати не бажав, а тому подарував своїй сестрі ОСОБА_7. Здійснити плани щодо виїзду за межі країни йому не вдалось, а його сестра ОСОБА_7 вирішила продати отриману у дарунок квартиру. Тому, ОСОБА_4 вважає, що договір дарування підлягає розірванню, оскільки він може втратити своє житло.

03 січня 2015 року позивач ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Правонаступниками ОСОБА_4 є його матір ОСОБА_5 та його син ОСОБА_6

У серпні 2015 року третя особа, яка заявляє самостійну вимогу на предмет спору ОСОБА_10 пред'явила позов до ОСОБА_7, в якому просила розірвати договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 16 квітня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом БабенкоВ.М. (в реєстрі № 637), встановивши його нікчемність.

Обґрунтовувала вимоги тим, що даний договір дарування квартири є недійсним, в зв'язку з порушенням сторонами на момент його укладення законодавчих положень про заборону відчуження арештованого майна, а саме: на момент укладення цього договору було накладено арешт на майно ОСОБА_4 по виконавчому провадженню про стягнення аліментів, у якому вона була стягувачем, а ОСОБА_4 боржником.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4, правонаступниками якого є ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус Світловодського міського нотаріального округу Бабенко В.М., про розірвання договору дарування, третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_10 про розірвання договору дарування шляхом встановлення його нікчемності - відмовлено у повному обсязі.

ОСОБА_10, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_9 про розірвання договору дарування шляхом встановлення його нікчемності.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 квітня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які є рідними братом та сестрою, було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, право власності на яку ОСОБА_4 також набув на підставі договору дарування.

Укладений між сторонами договір посвідчений приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу БабенкоВ.М. (а.с.6 т.1).

Укладаючи договір дарування квартири, сторони договору домовилися про всі його істотні умови і при підписанні договору жодних застережень з боку будь-якої сторони не надходило. При підписанні оспорюваного договору сторони були ознайомлені зі змістом договору і погодилися з ним. За даним договором ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_7 прийняла у власність приміщення вказаної квартири.

Державну реєстрацію договору дарування спірного майна проведено у відповідності до п. 9 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким зокрема встановлено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Пунктом 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що нотаріус, як спеціальний об'єкт, здійснює функції державного реєстратора.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що спірна квартира не була єдиним житлом ОСОБА_4 і не становила для нього великої немайнової цінності. Спірна квартира, як об'єкт нерухомості становила для ОСОБА_4 виключно майнову цінність. Позивачем та його правонаступником не був доведений той факт, що ОСОБА_7 створювала загрозу безповоротної втрати дарунка. Остання не мала наміру продавати квартиру, про що свідчить той факт, що після того, як ОСОБА_7 стала її власником дозволила зареєструватися в квартирі ОСОБА_4 Тому, в цій частині суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо відсутності правових підстав для розірвання договору дарування квартири.

Відмовляючи у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суди попередніх інстанційвиходили з того, що при підготовці до посвідчення вищевказаного правочину приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Бабенко В.М. були вчинені всі необхідні дії щодо перевірки відсутності заборони відчуження або арешту майна. При цьому будь-яких заборон та/або арешту щодо приміщення квартири АДРЕСА_1, як під час перевірки та підготовки до посвідчення вищевказаного правочину, так і під час його безпосереднього укладання та посвідчення не виявлено.

Оскільки, ОСОБА_7 у встановленому законом порядку набула право власності на нерухоме майно, суди дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_9 про визнання недійсним договору дарування квартири.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційної скаргианалогічні доводам, викладеним у апеляційній скарзі ОСОБА_9, були предметом перевірки апеляційним судом та обґрунтовано відхилені.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2016 року залишити без змін.