Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Завгородньої І.М., ПоповичО.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргоюОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 06 квітня 2016 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що вона є інвалідом третьої групи загального захворювання, довгий час працює начальником відділу соціально-економічного розвитку міста Радомишльської міської ради Житомирської області. Зазначала, що 25 листопада 2011 року звернулась до прокуратури Радомишльського району за роз'ясненням, у зв'язку із чим і з якого питання ведеться перевірка відносно неї і членів її родини, які викликалися на допит до Радомишльського РВ УМВС України у Житомирській області. 30 серпня 2011 року прокуратурою було надано відповідь на вищезазначене звернення, у якій зазначено, що прокуратурою району відповідно до ст. ст. 8, 20 Закону України "Про прокуратуру" спільно із Радомишльським РВ УМВС України проводиться перевірка дотримання вимог Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) та дотримання вимог земельного законодавства в діяльності Радомишльської міської ради. Пізніше, як вказувала позивачка, їй стало відомо, що приводом для проведення низки допитів її і членів родини стало офіційне звернення від 13 липня 2011 року ОСОБА_5 до прокуратури, у якому вона повідомляла: "21 травня 2010 року на 28 сесії 5 скликання Радомишльської міської ради приймались рішення, які закінчились під порядковим № 77. Мені стало відомо, що рішенням від 21 травня 2010 року № 78 було виділено земельну ділянку під забудову по АДРЕСА_1 ОСОБА_4, яка на даний момент займає посаду головного бухгалтера Радомишльської міської ради. Ймовірно це рішення є підробленим, так як наступна сесія від 23 липня 2010 року розпочиналась з порядкового номеру № 82. Прошу Вас, у відповідності до Закону України "Про прокуратуру" (1697-18) , провести перевірку щодо законності даного рішення з виділення земельної ділянки під забудову ОСОБА_4.". Зазначала, що через указані неправомірні дії ОСОБА_5 страждає не лише вона, а і її сім'я, члени якої постійно переживають за її здоров'я.

Посилаючись на те, що у вказаному депутатському зверненні міститься завідомо неправдива, негативна і недостовірна інформація, яка не відповідає дійсності, принижує її честь, гідність та ділову репутацію, оскільки завдала душевних страждань та порочить її в громадській думці і думці окремих громадян, позивачка за вказаних обставин просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано, що інформація, яка міститься в депутатському зверненні депутата Радомишльської міської ради ОСОБА_5 до прокурора Радомишльського району ОСОБА_6 від 13 липня 2011 року, стосовно ОСОБА_4, є недостовірною та такою, що порочить гідність, честь і ділову репутацію ОСОБА_4

Зобов'язано ОСОБА_5 спростувати недостовірну інформацію, яка міститься в депутатському зверненні депутата Радомишльської міської ради ОСОБА_5 до прокурора Радомишльського району ОСОБА_6 від 13 липня 2011 року, стосовно ОСОБА_4, шляхом повідомлення про ухвалення у справі судового рішення на найближчій сесії Радомишльської міської ради, яка відбудеться після набрання рішенням суду законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заподіяну моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 06 квітня 2016 року рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вищевказане звернення депутата Радомишльської міської ради ОСОБА_5 до прокуратури не мало на меті поширення завідомо неправдивої інформації, а було обумовлено наміром виконати свій громадський і службовий обов'язок.

Правильними є висновки суду і про те, що право на власне судження, можливість його висловлювання, оцінку думки гарантоване ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 06 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.