розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_4 про розстрочку виконання судового рішення у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Путильського районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 20 травня 2016 року,

У лютому 2016 року заявниця звернулася до суду із даною заявою, зазначивши в її обгрунтування, що на підставі рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2016 року з неї на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 970 гривень 88 копійок та судові витрати 243 гривні 60 копійок.

14 грудня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС Путильського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49648139 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі вказаного рішення суду.

Посилаючись на те, що частину боргу у розмірі 3 712 гривень вона сплатила і в подальшому має намір добровільно виконувати рішення суду, однак черезскрутне матеріальне становище та незадовільнийстан здоров'я не має можливості сплатити решту боргу, у зв'язку з чимпросила суд розстрочити виконання рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2016 року.

Ухвалою Путильського районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 20 травня 2016 року, у задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норма матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 373 ЦПК України у виняткових випадках за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Як роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (v0014700-03) при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суду, суд повинен враховувати як інтереси стягувача, так і інтереси боржника, а також наявність виняткових обставин, які дають підстави для розстрочки.

Встановивши, що зазначені заявницею підстави для розстрочки виконання рішення (скрутне матеріальне становище, викликане незначним розміром пенсії, та наявність хронічних захворювань) не є винятковими обставинами в розумінні положень ст. 373 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Путильського районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 20 травня 2016 року залишити без змін.