розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк", в інтересах якого діє Гринь КостянтинАндрійович, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року,

У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 26 листопада 2007 року між ним та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з яким останньому надано кредит у розмірі 14 481,51 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 11,04 % на рік та кінцевим терміном повернення 25 листопада 2014 року. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором цього ж дня між банком та ОСОБА_7 був укладений договір поруки.

Крім того, для забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 20 жовтня 2010 року між банком та ПАТ "Акцент-Банк" був укладений договір поруки на суму 10 000,00 грн.

Позичальник зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути заборгованість, яка утворилась станом на 17 грудня 2012 року у розмірі 14 181,90 доларів США з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", в інтересах якого діє ГриньК.А., просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 26 листопада 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з яким останньому було надано кредит у розмірі 14 481,51 доларів США для придбання автомобіля на умовах, визначених цим договором.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 26 листопада 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_7 був укладений договір поруки, згідно з яким остання поручилася перед банком за виконання ОСОБА_6 зобов'язань, передбачених вищевказаним кредитним договором в повному обсязі.

Крім того, для забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "Акцент-Банк" був укладений договір поруки в межах відповідальності в сумі 10 000,00 грн.

Згідно розрахунку наданого позивачем, у ОСОБА_6 станом на 17 грудня 2012 року наявна заборгованість у розмірі 14 181,90 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 7 586,61 доларів США; заборгованості по процентах за користування кредитом - 2 124,79 доларів США; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 3 765,38 доларів США; штрафу (фіксована частина) - 31,28 доларів США; штрафу (процентна складова) - 673,84 доларів США.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_6 перестав сплачувати кредитні кошти, а саме проценти за користування кредитом з 22 грудня 2008 року, тіло кредиту з 26 березня 2009 року. Всього ОСОБА_6, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, було внесено 2 802,16 доларів США.

14 серпня 2009 року ОСОБА_6 передав в заклад ПАТ КБ "ПриватБанк" заставний автомобіль для його реалізації та зарахування коштів для погашення заборгованості за кредитним договором від 26 листопада 2007 року, що підтверджується відповідним актом а. с. 83.

З пояснень представника ПАТ КБ "ПриватБанк", вказаний автомобіль було реалізовано у квітні 2010 року за 33 000,00 грн, що в доларовому еквіваленті склало 4 166,67 доларів США.

Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що отримані банком від позичальника для погашення заборгованості кошти, направляються для її погашення в такій послідовності: для відшкодування витрат/збитків, яких зазнав банк за договором (п. 2.2.9, 2.3.8); для оплати пені згідно розділу 4 договору; для оплати простроченої комісії по кредиту та простроченої винагороди; для оплати прострочених відсотків; для оплати простроченої заборгованості за кредитом; сума, що залишилася, направляється на погашення боргу в такій послідовності: за комісіями, винагородами, відсотками тощо.

Згідно із вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про заставу" у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій вказаних вимог закону та обставин справи не врахували, не звернули уваги на те, що автомобіль, переданий в заставу банку ОСОБА_6, був реалізований банком за 33 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08 квітня 2010 року (а. с. 188) та вказані кошти були спрямовані на погашення кредитної заборгованості, в порядку передбаченому п. 3.2 кредитного договору від 26 листопада 2007 року, а також на те, що вказаних коштів не вистачило для погашення кредитної заборгованості в повному обсязі, що не звільняє боржника від обов'язку виконати зобов'язання за кредитним договором та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами кредитного договору.

Оскільки обставини, пов'язані із перевіркою правильності визначення обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів, судами з`ясовувались неналежним чином, чим порушено норми процесуального права ( ст. ст. 10, 60, 61, 179 ЦПК України) і таке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк", в інтересах якого діє Гринь Костянтин Андрійович, задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року скасувати.