Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Євграфової Є.П.,

КадєтовоїО.В., Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоінтервуд", третя особа - Мале приватне підприємство "Скіф", про звільнення з посади директора,

за касаційною скаргою Малого приватного підприємства "Скіф", подану представником Гончаровим Валентином Вікторовичем, на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоінтервуд" (далі - ТОВ "Екоінтервуд"), третя особа - Мале приватне підприємство "Скіф" (далі - МПП "Скіф"), про звільнення з посади директора.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "Екоінтервуд" від 07 березня 2013 року її було призначено на посаду директора. Трудовий договір між сторонами укладений не був, однак наказ про вступ Позивача на посаду директора був виданий 12 березня 2013 року.

19 жовтня 2015 року ОСОБА_3 на ім'я загальних зборів учасників відповідача та засновника товариства було надіслано заяву про звільнення її з посади директора за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України, однак жодної відповіді вона не отримала.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просила визнати її звільненою з посади директора ТОВ "Екоінтервуд" на підставі ст. 38 КЗпП України (з власної ініціативи). Дату звільнення просила вважати дату ухвалення судового рішення.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 05 жовтня

2016 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Трудовий договір, який укладено між ТОВ "Екоінтервуд" та ОСОБА_3 згідно рішення загальних зборів ТОВ "Екоінтервуд" від 07 березня 2013 року, що оформлено протоколом за № 5 про призначення ОСОБА_3 на посаду директора ТОВ "Екоінтервуд", визнано припиненим на підставі вимог п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України) із дня набрання рішенням суду законної сили. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник МПП "Скіф" - Гончаров В.В. просить скасувати рішення апеляційного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2016 року та залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 серпня 2016 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Однак із висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судом апеляційної інстанції не дотримано.

Судом встановлено, що 07 березня 2013 року згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ "Екоінтервуд" ОСОБА_3 було призначено на посаду директора. Разом з тим, було видано наказ про вступ останньої на посаду директора від 12 березня 2013 року .

19 жовтня 2015 року ОСОБА_3 на ім'я загальних зборів учасників відповідача та засновника товариства було надіслано заяву про звільнення її з посади директора за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України.

ОСОБА_3, як директор ТОВ "Екоінтервуд", не отримує заробітну плату, тому вирішила звільнитись, проте, жодної відповіді на вказану заяву від відповідача вона не отримала.

Разом з тим, встановлено, що між учасниками товариства наявні фінансові спори при вирішенні яких відповідач надасть згоду на звільнення позивача.

Відповідно до ч. 1 cт. 3, cт. 4 ЦПК України (1618-15) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України (322-08) та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cт. 4 КЗпП України (322-08) ).

Частиною 1 ст. 9 ЦК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 cт. 36 КЗпП України (322-08) підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до cт. 232 КЗпП України (322-08) безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24 жовтня 2008 року (v0013700-08) відповідно до статті 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до п. 6.3.3 статуту ТОВ "Екоінтервуд" прийняття на роботу та звільнення з роботи директора товариства відноситься до виключної компетенції засновника товариства.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачка просила суд визнати її звільненою з посади директора Товариства, а вимог про визнання припиненим трудового договору з Товариством внаслідок його розірвання з ініціативи працівника позивачка не заявляла.

Розглядаючи спір по суті, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що ТОВ "Екоінтервуд" є боржником перед МПП "Скіф" та на директора боржника виконавчою службою накладено обмеження з метою погашення заборгованості.

Однак суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів сторін, не з'ясував дійсні обставини справи, а тому ухвалив неправильне рішення.

Вирішуючи спір по суті, на порушення приписів ст. ст. 212- 214, 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не з'ясував, чи позивачка обрала належний спосіб захисту своїх прав. Крім того, апеляційним судом не перевірено яким чином вирішено Товариством питання про звільнення позивача з посади директора.

За таких обставин, коли фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Скіф", подану представником ГончаровимВалентином Вікторовичем, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.