розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Золотий Урожай" про визнання незаконним звільнення, зміну запису в трудовій книжці, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, витрат на правову допомогу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 08 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 09 червня 2016 року,

У серпні 2015 року позивач звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що з лютого 2015 року вона працювала комірником складу готової продукції в товаристві з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Золотий Урожай" (далі - ТОВ "ТК "Золотий Урожай"). 12 червня 2015 року був підготовлений наказ про звільнення її з роботи на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри, однак з 12 по 23 червня 2015 року, а потім з 24 червня по 06 липня 2015 року вона знаходилась на лікуванні і повинна була приступити до роботи 07 липня 2015 року.

Наказом директора ТОВ "ТК "Золотий Урожай" від 30 червня 2015 року її звільнено з роботи з 07 липня 2015 року на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Вважає звільнення з посади незаконним, оскільки вона не знала про існування наказів про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та не оскаржувала їх.

Просила суд визнати незаконними дії відповідача щодо її звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України; зобов'язати відповідача протягом 3-х календарних днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, внести відповідний запис до її трудової книжки про звільнення з посади комірника з 12 червня 2015 року

за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін; стягнути на її користь невиплачену заробітну плату у розмірі 40 940 гривень 61 копійку; середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 червня 2015 року по час поновлення на роботі; моральну шкоду у сумі 15 890 гривень 09 копійок; витрати на правову допомогу - 300 гривень; зобов'язати відповідача сплатити страхові внески з заробітної плати за період з серпня 2014 року по січень 2015 року.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 08 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Судові витрати віднесено на рахунок держави.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 09 червня 2016 року рішення Дружківського міського суду Донецької області від 08 квітня 2016 року в частині визнання незаконним звільнення за п. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України, зміну запису у трудовій книжці - скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ "ТК "Золотий Урожай" в частині визнання незаконним звільнення за п. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України, зміну запису у трудовій книжці - відмовлено.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України, зміну запису у трудовій книжці, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з відсутності підстав для поновлення на роботі позивача та скасування наказу про її звільнення, тому обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що вказана вимога є похідною від основних вимог, в задоволенні яких позивачу відмовлено, а тому вона задоволенню не підлягає.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 08 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 09 червня 2016 року залишити без змін.