головуючого Кузнєцова В.О.,суддів: Євграфової Є.П., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мостової Г.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_9, третя особа - орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання недійсним договору іпотеки; за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа - орган опіки та піклування в особі Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про звернення стягнення на майно, шляхом набуття права власності за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2016 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, звернулась до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 16 червня 2011 року між нею та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено кредитний договір. З метою забезпечення кредитних зобов'язань за кредитним договором між нею та банком було укладено договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 79,8 кв.м. та квартира АДРЕСА_1, загальною площею 106,7 кв.м. На момент укладення зазначеного іпотечного договору ОСОБА_6, та її неповнолітній син ОСОБА_7, проживали у зазначених квартирах, хоча фактично і не були там зареєстровані, а тому є підстави для визнання іпотечного договору недійсним.

У травні 2015 року ОСОБА_9 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, ПАТ "Райффіайзен Банк Аваль", третя особа - орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про звернення стягнення на майно шляхом набуття права власності, посилаючись на те, що відповідно до договору відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (первісний кредитор) та ПАТ КБ "Стандарт" 30 травня 2014 року, договору комісії, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Сіагал" та ПАТ КБ "Стандарт" 30 травня 2014 року та договору комісії, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Сіагал" та ОСОБА_9 (новий кредитор) 30 травня 2014 року всі права вимоги первісного кредитора за кредитним договором від 16 червня 2011 року перейшли до ОСОБА_9 також первісним кредитором були відступлені та перейшли до нового кредитора права за договором іпотеки від 16 червня 2011 року відповідно до договорів про відступлення права вимоги за договором іпотеки. ОСОБА_6 не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, унаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 3 858 402 грн 79 коп. ОСОБА_9 просив у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором від 16 червня2011 року у розмірі 4 463 701 грн 16 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 79,8 кв.м, вартістю 1 336 930 грн та на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 106,7 кв.м., вартістю 1 766 910 грн та провести реєстрацію права власності за ним відповідним органом державної реєстраційної служби.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 серпня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_9 задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором від 16 червня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ОСОБА_9 права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 79,8 кв.м., вартістю 1 336 930 грн. У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором від 16 червня 2011 року у розмірі 4 463 701 грн 16 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ОСОБА_9 права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 106,7 кв.м, вартістю 1 766 910 грн. Проведено реєстрацію права власності ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1 відповідним органом державної реєстраційної служби. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_9 скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_9 відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати рішення апеляційного суду в частині вирішення суд зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У решті судові рішення до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (ст. 335 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що 16 червня 2011 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір.

З метою забезпечення кредитних зобов'язань за кредитним договором від 16 червня 2011 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 79,8 кв.м та квартира АДРЕСА_1, загальною площею 106,7 кв.м

На момент укладення зазначеного кредитного та іпотечного договорів у квартирах АДРЕСА_1 ніхто не був зареєстрований.

Відповідно до договору відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Авадб" (первісний кредитор) та ПАТ Комерційний банк "Стандарт" 30 травня 2014 року, договору комісії укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Сіагал" та ПАТ Комерційний банк "Стандарт" 30 травня 2014 року та договору комісії укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Сіагал" та ОСОБА_9 (новий кредитор) 30 травня 2014 року всі права вимоги первісного кредитора ОСОБА_6 за кредитним договором від 16 червня 2011 року перейшли до ОСОБА_9 Також первісним кредитором були відступлені та перейшли до нового кредитора права за договором іпотеки від 16 червня 2011 року відповідно до договорів про відступлення права вимоги за договором іпотеки.

Оскільки ОСОБА_6 не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, ОСОБА_9, будучи новим кредитором за кредитним договором від 16 червня 2011 року та новим іпотекодержателем за іпотечним договором від 16 червня 2011 року, звернувся до ОСОБА_6 з вимогою-повідомленням від 11 липня 2014 року, 14 липня 2014 року, 11 вересня 2014 року, 11 вересня 2014 року, в якому зазначив про необхідність погасити заборгованість за кредитним договором в сумі 3 858 402 грн.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, виходив із того, що відступлення права ОСОБА_9 всіх вимог первісного кредитора за кредитним договором, а також відступлення до нового кредитора права за договором іпотеки здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки положення ст. 1045 ЦК України не передбачає фізичну особу на стороні кредитодавця в кредитних правовідносинах, а отже, ні фізична особа, ні юридична особа, якщо вона не є банком не можуть бути іпотеко держателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов'язання за кредитним договором.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Розділ І книги п'ятої ЦК України (435-15) регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Чинним законодавством не встановлено обов'язок чи право відступлення права вимоги виключно банку чи іншій особі, яка має відповідну ліцензію на надання фінансових послуг.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин єправомірним, якщойого недійсність прямоне встановлена закономабо якщо вінне визнаний судомнедійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не врахував, що відповідач за зустрічним позовом договір про відступлення права вимоги не оспорював, та не встановив, що правомірність правочинів на підставі яких до позивача перейшло право вимоги за кредитним та іпотечними договорами, упередбаченомузаконом порядку спростована, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову в позові.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, апеляційним судом не встановлені, його судове рішення в частині вирішення зустрічного позову не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи, апеляційному суду слід врахувати правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, та перевірити правильність наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості, у рахунок якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

У силу ч. 2 ст. 348 ЦПК України підлягає скасуванню й ухвала судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2016 року в частині позову ОСОБА_9 до ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа - орган опіки та піклування в особі Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про звернення стягнення на майно, шляхом набуття права власності скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.