головуючого Кузнєцова В.О. суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_6 про скасування судового наказувиданого 08 грудня 2015 року Печерським районним судом м. Києва у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про стягнення заборгованості з ОСОБА_6 за спожитий газ, за касаційною скаргою ОСОБА_6, в інтересах якої діє ОСОБА_7, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року,

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Київгаз" (далі - ПАТ "Київгаз") звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_6 на його користь заборгованості за спожитий газ з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 23 690,97грн.

08 грудня 2015 року Печерським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Київгаз" заборгованості за спожитий газ у сумі 23 690,97 грн.

У січні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу, виданого 08 грудня 2015 року Печерським районним судом м. Києва, посилаючись на те, що судовий наказ був виданий без повного та всебічного дослідження всіх обставин. Зазначала, що частина боргу нею була погашена, що підтверджується платіжними дорученнями.

За таких обставин вважає, що виданий судом наказ має бути скасований, а заявлені заявником вимоги повинні розглядатись у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року, у задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, в інтересах якої діє ОСОБА_7, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Апеляційний суд залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування судового наказу, виходив із того, що судовий наказ було видано із додержанням вимог ст. 96 ЦПК України, оскільки стягувачем надано договір про надання послуг з газопостачання, а також в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості та документи, що підтверджують правильність і безспірність розрахунку, а боржником, всупереч вимог ст. 105 ЦПК України, в заяві про скасування судового наказу не зазначено про обставини, які свідчать про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача, а також не надано належних доказів на підтвердження факту існування спору про право, якими він обґрунтовує свої заперечення проти вимог стягувача, що є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

08 грудня 2015 року за заявою ПАТ "Київгаз" Печерським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 23 690,97 грн.

Пунктом 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" (v0014740-11) роз'яснено, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність рахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Частина 3 ст. 105 ЦПК України передбачає, що заява про скасування судового наказу, крім іншого, має містити посилання на обставини, які свідчать про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача; посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти вимог стягувача; перелік документів, що додаються до заяви.

У заяві про скасування судового наказу має бути зазначено не лише про оспорення наказу, а й про обставини, які свідчать про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача, а також посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти заявлених вимог (пункт 19 вищезазначеної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ).

З матеріалів справи вбачається, що 17 липня 2012 року між ОСОБА_6 та ПАТ "Київгаз" був укладений договір про надання послуг з газопостачання № 202070052.

Також матеріали справи містять розрахунок боргу та документи, що вказують на правильність та безспірність розрахунку, а саме копії затверджених цін та тарифів на природний газ.

Згідно з наданим ПАТ "Київгаз" розрахунком ОСОБА_6 має заборгованість за спожитий природний газ в сумі 16500,63 грн. Крім того, ПАТ "Київгаз" надано розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, які становлять 6690,90 грн (сума інфляційних втрат) та 499,44 грн (3% річних), а всього 23 690,97 грн.

ОСОБА_6, звертаючись до суду з заявою про скасування судового наказу, посилалась на те, що суд видав судовий наказ без повного та всебічного розгляду справи, а також на те, що нею до видачі судового наказу було сплачено частину боргу, що підтверджується платіжними дорученнями.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування судового наказу, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що судовий наказ видано із додержанням вимог діючого законодавства, так як стягувачем на підтвердження надання послуг газопостачання надано договір про надання послуг газопостачання, а також інші докази на підтвердження фактичного надання та отримання таких послуг, а боржником всупереч вимог ст. 105 ЦПК України, в заяві про скасування судового наказу не зазначено про обставини, які свідчать про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача, а також не надано належних доказів на підтвердження факту існування спору про право, якими він обґрунтовує свої заперечення проти вимог стягувача, що є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Крім того, посилання заявника на часткову оплату заборгованості за спожитий газ не можуть бути прийняті до уваги, оскільки надані платіжні документи стосуються іншого періоду заборгованості ніж той, що зазначений в розрахунку боргу, який доданий до заяви про видачу судового наказу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції правильно встановлені та належно перевірені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Установивши, що оскаржуване рішення відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України, та керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ