розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Рід" про стягнення боргу за договором на виконання робіт, за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Рід" на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнила, до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Рід" (далі - СТОВ "Рід") про стягнення боргу за договором на виконання робіт.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що її чоловік ФОП ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя надавав послуги відповідачу з виконання робіт відповідно до укладеного договору № 5 від 10 червня 2014 року; згідно актів приймання виконаних робіт ФОП ОСОБА_4 виконав умови договору, а відповідач не оплатив виконані роботи. Просить суд стягнути з відповідача суму простроченої заборгованості за виконані роботи згідно акту приймання виконаних робіт за липень-червень 2014 року в розмірі 98300 гривень, 78872,16 гривень пені, 66847,75 гривень інфляційних витрат та 5490,32 гривень

- три відсотки річних від простроченої суми; а також суму простроченої заборгованості згідно акту приймання виконаних робіт за серпень-жовтень 2014 року в розмірі 87150 гривень, 64493,87 гривень пені, 50701,23 гривень інфляційних витрат та 4215,73 гривень

- три відсотки річних від простроченої суми, а всього на загальну суму 456071,06 гривень.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 липня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з СТОВ "Рід" на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором на виконання робіт № 5 від 10 червня 2014 року, укладеним між СТОВ "Рід" та ФОП ОСОБА_4, в розмірі 185 450 грн, а також судовий збір в розмірі 1 854 грн 38 коп. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2016 року рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 липня 2016 року в частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про стягнення з СТОВ "Рід" 270 621,06 грн пені, інфляційних втрат та три відсотків річних від простроченої суми заборгованості за Договором на виконання робіт № 5 від 10 червня 2014 року, укладеного між СТОВ "Рід" та ФОП ОСОБА_4 скасовано, та задоволено позовні вимоги в цій частині. Стягнуто з СТОВ "Рід" на користь ОСОБА_3 270 621,06 грн. пені, інфляційних втрат та три відсотків річних від простроченої суми заборгованості за Договором на виконання робіт № 5 від 10 червня 2014 року, укладеного між СТОВ "Рід" та ФОП ОСОБА_4 Стягнуто з СТОВ "Рід" на користь ОСОБА_3 7 537,66 грн в рахунок відшкодування понесених судових витрат за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій. Стягнуто з ОСОБА_3 недоплачений судовий збір в дохід держави в сумі 2 039 грн. 83 коп. за розгляд апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

У поданій касаційній скарзі директор СТОВ "Рід" - Чуприна М.Г. просить скасувати рішення апеляційного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2016 року та залишити в силі рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 липня 2016 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішує справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Позивачем рішення суду в апеляційній інстанції оскаржувалося в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про стягнення зі СТОВ "РІД" на її користь інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені. В іншій частині рішення суду в апеляційній інстанції не оскаржувалося.

Відмовляючи в стягненні з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, суд першої інстанції виходив із того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми спадкового права, виходячи з аналізу яких не передбачено застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків у договірних правовідносинах зі спадкодавцем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в оскаржуваній частині, апеляційний суд виходив із наявності боргових зобов'язань відповідача перед ФОП ОСОБА_4 за виконані останнім роботи згідно умов договору № 5 від 10 червня 2014 року.

Проте, погодитись з такими висновками апеляційного суду не можна, оскільки суд їх дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 10 червня 2014 року між СТОВ "РІД" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір предметом якого є діяльність з використання сучасних машин європейського класу під посів та збирання врожаю, за умовами якого ОСОБА_4 мав виконати сільськогосподарські роботи по збиранню зернових культур, а позивач оплатити їх вартість на загальну суму 185 450 гривень. Термін дії договору до 01 грудня 2014 року (а. с. 15).

Актами приймання виконаних робіт підтверджується, що ФОП ОСОБА_4 свої зобов'язання за договором виконав, а СТОВ "РІД" прийняло роботи зі збирання ріпаку на суму 17 000 грн, пшениці на суму 47 550 грн, ячменю на суму 33 750 грн, сої на суму 9 450 грн, соняшнику на суму 25 000 грн, кукурудзи на суму 52 700 грн, а всього на загальну суму 185 450 грн, яка передбачена сторонами в договорі про виконання робіт (а. с. 16-17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Позивач прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4, є єдиним спадкоємцем на належне йому майно. 12 лютого 2015 року державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_3 успадкувала 44 % у статутному капіталі СТОВ "РІД", що становить 22 000 грн, належної при житті спадкодавцю ОСОБА_4

Відповідно до п. 3.3 Договору № 5 на виконання робіт від 10 червня 2014 року розрахунки за виконані роботи мали бути проведені в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця або готівковими коштами шляхом внесення їх в касу виконавця не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Акт приймання виконаних робіт за червень-липень 2014 року на суму 98 300 грн було підписано ФОП ОСОБА_4 02 серпня 2014 року, то розрахунок мав бути здійснений до 07 серпня 2014 року (банківські дні у серпні 2014 року з 04 серпня 2014 року). Однак відповідач не виконав зобов'язання у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 і саме ця обставина перешкоджала підписанню акту виконаних робіт за серпень-жовтень 2014 року. Незважаючи що акт приймання виконаних робіт по збиранню сої, соняшнику та кукурудзи за серпень-жовтень 2014 року не містить підпису ОСОБА_4, оскільки обумовлені договором роботи були виконані наданою технікою після його смерті, а відповідач не заперечує борг за надані роботи перед ОСОБА_4, тому визначена договором сума 87 150 грн, входить до спадкової маси спадкодавця, на яку відкрилась спадщина.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається спадщина.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За життя ОСОБА_4 відповідачем СТОВ "РІД" не заподіяно збитків договірними зобов'язаннями що існували між сторонами, а позивачка як спадкоємиця успадковує належні кошти відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України.

За своєю правовою природою інфляційні витрати та три проценти річних не є збитками в розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України, а є санкціями за неналежне виконання договірного зобов'язання, як встановлено в судовому засіданні не мало місце у правовідносинах які склалися. Тому вимоги про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних та пені, задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що в зв'язку зі смертю ОСОБА_4 припинено його цивільну правоздатність і як фізичної особи, і як суб'єкта підприємницької діяльності.

Однак зазначена обставина не може бути підставою для припинення обов'язків відповідача по здійсненню оплати за виконанні роботи відповідно до умов договору та в установлені строки незалежно від наявності чи відсутності у спадкоємця свідоцтва на спадщину на зазначені кошти.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем обов'язок по розрахунку за здійснені роботи не виконано, тому ОСОБА_3, як спадкоємець ОСОБА_4, набула право на отримання передбачених ст. 625 ЦК України виплат, положення якої поширюється на всі грошові зобов'язання, якщо інше не передбачено спеціальними нормами.

Позивач в обґрунтування підстав для стягнення коштів посилалася на наявність права на отримання коштів не як спадкового майна, а відповідно до умов Договору № 5 від 10 червня 2014 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та СТОВ "РІД", оскільки, в зв'язку зі смертю ОСОБА_4 до неї перейшли і всі права та обов'язки за договором.

Таким чином, позивачем право на отримання коштів обґрунтовувалося не безпосередньо як право на отримання спадкового майна, а як правонаступником за Договором на виконання робіт.

Проте, апеляційний суд вийшов за межі підстав позову, і, приймаючи рішення, виходив із права позивача на отримання коштів в порядку спадкування, на які і нарахував до стягнення кошти згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, апеляційним судом не враховано, що хоча згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, але в силу положень ст. 1216 ЦК України до спадкоємців могли перейти права і обов'язки спадкодавця лише ті, які належали йому на день смерті як фізичній особі, оскільки спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) саме фізичної особи, яка померла, до інших спадкоємців.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку зі смертю спадкодавця ОСОБА_4 кошти, належні йому до виплати СТОВ "РІД" на день його смерті, ввійшли до складу спадщини, які за своєю правовою природою не відносяться до коштів, передбачених ст. 1227 ЦК України (заробітна плата, пенсії, стипендії, аліменти, інші соціальні виплати), а тому право спадкоємців на їх отримання підлягало оформленню в порядку, передбаченому ст. 1296- 1300 ЦК України.

Позивач ОСОБА_3 відповідно до вказаних положень не оформила право на спадщину та не пред'явила відповідачу свідоцтва про право на спадщину на вказані грошові кошти, а відповідно відсутні докази прострочення грошового зобов'язання.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень щодо права позивача на отримання коштів не в порядку спадкування, а внаслідок заміни сторони у зобов'язанні, оскільки права фізичної особи, що стосуються права здійснення ним підприємницької діяльності, які не спадкуються.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, щовиходячи з характеру спірних правовідносин, грошові знаки використовуються не як засіб погашення грошового боргу, а виконують роль товару: зобов'язання передачі (повернення грошей відповідно до норм спадкового права, що за своєю правовоюприродою не є грошовим зобов'язанням, а тому положення ст. 625 ЦК України можуть бути застосовані до зазначених відносин.

Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін у справі, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з СТОВ "Рід" пені, інфляційних втрат та три відсотків річних від простроченої суми заборгованості за Договором на виконання робіт № 5 від 10 червня 2014 року, та задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що постановлене судом першої інстанції рішення про відмову в задоволенні частини позовних вимог не відповідає вимогам закону.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком, так як він є необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, ураховуючи те, що апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду на підставі ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.