Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Євграфової Є.П.,

Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_4, на ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2016 року,

У липні 2016 року Публічнеакціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі- ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 25 квітня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № KIV0GK00830158, згідно умов якого ОСОБА_3 отримав 96 000 дол. США строком до 25 квітня 2027 року.

ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов'язання за кредитним договором виконало, надало ОСОБА_3 кошти в розмірі 96 000 дол. США, ОСОБА_3 в свою чергу взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконував не належним чином, на надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами у зв'язку із чим станом на 21 червня 2016 року утворилась заборгованість в розмірі 102 847,92 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 69 097,31 дол. США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 18 746,26 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 3 675,18 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 11 329,17 дол. США.

Ураховуючи наведене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2007 року № KIV0GK00830158 в розмірі 69 097,31 дол. США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 21 червня 2016 року, становить 1 720 523 грн 02 коп.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 02 серпня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та призначено попереднє судове засідання на 12 серпня 2016 року о 10 год. 00 хв.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 02 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 02 серпня 2016 року залишено без руху та надано строк п'ять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків скарги.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 02 серпня 2016 року визнано неподаною та повернуто апелянту.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2016 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, мотивуючи свої вимоги порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Визнаючи неподаною та повертаючи ОСОБА_3 апеляційну скаргу на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 02 серпня

2016 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що станом на 19 вересня 2016 року апелянтом у визначений Законом строк недоліки не усунуто.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанціїне відповідає.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що у липні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (а. с. 3-4).

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 02 серпня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та призначено попереднє судове засідання на 12 серпня 2016 року о 10 год. 00 хв. (а. с. 27).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу (а. с. 33-35).

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 02 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 02 серпня 2016 року залишено без руху та надано строк п'ять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків скарги, а саме апелянту потрібно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції (а. с. 38-39).

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Згідно зворотнього рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, ОСОБА_3

06 вересня 2016 року особисто отримав копію ухвали апеляційного суду Київської області від 02 вересня 2016 року (а. с. 41).

На виконання вимог ухвали апеляційного суду Київської області від 02 вересня 2016 року ОСОБА_3 поштою було направлено заяву до якої додано квитанції про сплату судового збору, яка була отримана апеляційним судом Київської області 15 вересня 2016 року, що підтверджується відтиском штемпеля на заяві та підписом відповідальної особи (а. с. 46-48).

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 13 ЦПК України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Суд апеляційної інстанції не врахував того, що на виконання вимог ухвали апеляційного суду Київської області від 02 вересня 2016 року ОСОБА_3 направлено матеріали, які отримані судом апеляційної інстанції 15 вересня 2016 року, а тому суд апеляційної інстанції дійшов до передчасного висновку про постановлення ухвали від 19 вересня 2016 року про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 02 серпня 2016 року.

За таких обставин, у силу п. 2 ст. 342 ЦПК України судове рішення апеляційного суду не може вважатися законними та підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення процесуального питання у відповідності до вимог ЦПК України (1618-15) .

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, поданупредставником ОСОБА_4, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.