головуючого Кузнєцова В.О. суддів: Євграфової Є.П., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мостової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", в інтересах якого діє ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2015 року,

У березні 2014 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, який мотивований тим, що 25 вересня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна") та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № ML-006/1641/2007, згідно з яким останній було надано кредитні кошти в розмірі 190 000,00 швейцарських франків, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 4,49 % річних та FIRD.

Оскільки позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору у нього утворилась заборгованість, яка станом на 18 травня 2015 року становить 7 835 148,35 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року позовні вимоги ТОВ "ОПТ Факторинг Україна" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суму боргу за кредитним договором від 25 вересня 2007 року в розмірі 7 835 148,35 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2015 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ ОТП Факторинг Україна", в інтересах якого діє ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору, утворилась заборгованість, яка відповідно до ст. ст. 526, 530, 611, 612, 1054 ЦК України підлягає стягненню з відповідача.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки надана позивачем копія договору факторингу та розрахунок заборгованості не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 25 вересня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_6 було надано кредитні кошти в розмірі 190 000,00 швейцарських франків, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 4,49 % річних та FIRD.

В подальшому сторони уклали ряд додаткових договорів, якими внесено зміни до кредитного договору, а саме: додатковий договір № 3 від 19 березня 2009 року, додатковий договір № 4 від 25 травня 2009 року, додатковий договір № 6 від 25 листопада 2009 року, додатковий договір № 7 від 25 січня 2011 року, додатковий договір № 8 від 16 вересня 2011 року, додатковий договір № 9 від 29 вересня 2011 року, додатковий договір № 10 від 29 вересня 2011 року.

22 лютого 2013 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ПАТ "ОТП Банк" передав ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 18 травня 2015 року за кредитним договором наявна заборгованість в розмірі 7 835 148,35 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом - 1 562 169,39 гривень, заборгованість за відсотками - 122 808,75 гривень, пеня - 6 150 170,21 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ПАТ "ОТП Банк" передало права вимоги за кредитним договором, укладеним 25 вересня 2007 року між ним та ОСОБА_8, ТОВ "ОТП Факторинг Україна", оскільки останнє не надало оригіналів кредитних документів.

Однак такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на підтвердження своїх вимог надало копію договору про відступлення права вимоги та витяг з Додатку № 1, з яких вбачається, що ПАТ "ОТП Банк" передало ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором, в якому позичальником є ОСОБА_8 У свою чергу ОСОБА_8 не заперечували проти отримання кредитних коштів та не надала доказів того, що відступлення права вимоги за її кредитним договором не відбулося, чи доказів того, що вона здійснила погашення кредитної заборгованості первісному кредитору.

Також помилковим є висновок апеляційного суду про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності заборгованості, що не дає можливості перевірити дійсну заборгованість за кредитним договором, оскільки, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, станом на 18 травня 2015 року, який не спростований відповідачкою та відповідно до якого визначені суми залишку заборгованості за кредитом, суми несплачених відсотків за користування кредитними коштами із зазначенням періоду, протягом якого належним чином не виконуються зобов'язання за кредитним договором, сума пені за прострочення виконання зобов'язань.

Крім того, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що рішенням апеляційного суду Київської області від 12 березня 2015 року було відмовлено ОСОБА_8 у задоволенні позовних вимог до ПАТ "ОТП Банк", ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсним кредитного договору від 25 вересня 2007 року, що також підтверджує наявність зобов'язань ОСОБА_8 перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", в інтересах якого діє ОСОБА_7, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.