розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до відділу Державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції в Чернігівській області, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю державної виконавчої служби, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 13 листопада 2015 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції в Чернігівській області, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю державної виконавчої служби.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_6 звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без руху для сплати судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 13 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 вересня 2015 року повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_6просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, та справу направити для продовження розгляду справи до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_6 не виконала вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та не сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що ОСОБА_6 не звільнена від його сплати на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 ЗУ "Про судовий збір", оскільки бездіяльність державної виконавчої служби не встановлена судовим рішенням. При цьому суд апеляційної інстанції відмовив апелянту у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Проте такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що апеляційна скарга не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 295 цього Кодексу, або не оплачена судовим збором, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення апеляційної скарги без руху, про що повідомляє скаржника і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Положення ст. 121 ЦПК України щодо повернення заяви (апеляційної скарги) застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк вимоги ухвали про усунення недоліків не виконала.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні апеляційної скарги на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 вересня 2015 року позивачем не сплачено судовий збір.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без руху для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору; зазначення в апеляційній скарзі всіх осіб, які беруть участь у справі та надання до апеляційної скарги відповідної кількості її копій.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, ОСОБА_6 було подано апеляційну скаргу із зазначенням у ній всіх осіб, які беруть участь у справі та надано до апеляційної скарги відповідну кількість її копій.

Що стосується сплати судового збору, то ОСОБА_6 посилалась на те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неправомірними діями ВДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції.

Отже, покладаючи на позивача обов'язок зі сплати судового збору, апеляційний суд вказаних вимог закону не врахував, у зв'язку з чим дійшов до помилкового висновку щодо неусунення ОСОБА_6 недоліків апеляційної скарги.

Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 13 листопада 2015 року скасувати, питання про відкриття апеляційного провадження передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.