розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Львіввікнопласт", Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції", треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу БілицяОксана Зенонівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петрушко Ростислав Степанович, реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, про припинення іпотеки та визнання договорів недійсними,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2016 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Львіввікнопласт" (далі - ТОВ "БК "Львіввікнопласт"), Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" (далі - ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції"), треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Білиця О.З., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ПетрушкоР.С., реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, про припинення іпотеки та визнання договорів недійсними.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до умов кредитних договорів від 28 травня 2008 року та від 30 липня 2008 року, укладених з ПАТ "Кредобанк", ТОВ "БК "Львіввікнопласт" отримало кредитні кошти на загальну суму 600 000 дол. США. На забезпечення виконання зазначених кредитних договорів банк у ті ж дні уклав із ним договори іпотеки, предметом яких є навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літ. "Б-2", загальною площею 2 483,1 кв. м., розташовані по АДРЕСА_1. 29 листопада 2011 року банк уклав із ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" договір факторингу, відповідно до умов якого банк продав і відступив право грошової вимоги за вказаними кредитними договорами.

Посилаючись на те, що після укладення договору факторингу відносно зобов'язання за кредитними договорами та у зв'язку з невідступленням права вимоги за договорами іпотеки, іпотека припинилася. Крім того, посилаючись на те, що договір факторингу від 25 квітня 2013 року щодо зобов'язань за договорами іпотеки було укладено після припинення цих договорів в силу зміни кредитора за основним зобов'язанням, позивач просив визнати цей договір факторингу недійсним.

Справа розглядалась судам неодноразово.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано припиненою з 14 грудня 2011 року іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки від 28 травня 2008 року, укладеного між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Білицею О.З., та зареєстрованого в реєстрі за № 965. Визнано припиненою з 14 грудня 2011 року іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки від 30 липня 2008 року укладеного між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Білицею О.З. та зареєстрованого за № 1702. Визнано недійсним з моменту укладення договір про відступлення права за іпотечним договором від 25 квітня 2013 року, укладений між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушком Р.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1080. Визнано недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за іпотечним договором від 25 квітня 2013 року, укладений між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушко Р.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1081. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2016 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 березня 2016 року в частині визнання припиненою з 14 грудня 2011 року іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки від 28 травня 2008 року, укладеного між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Білицею О.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 965, визнання припиненою з 14 грудня 2011 року іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки від 30 липня 2008 року укладеного між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Білицею О.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 1702, визнання недійсними з моменту укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором від 25 квітня 2013 року, укладеного між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушком Р.С. та зареєстрований в реєстрі за номером № 1080, визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором від 25 квітня 2013 року, укладеного між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушком Р.С. та зареєстрований в реєстрі за номером № 1081, стягнення солідарно з ПАТ "Кредобанк", ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ТОВ "БК "Львіввікнопласт" на користь ОСОБА_4 114 грн 70 коп. сплаченого судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2016 року та залишити в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 березня 2016 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що іпотека припинилась внаслідок припинення кредитних відносин між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "БК "Львіввіконопласт" після укладення договору факторингу й передачі прав вимоги ТОВ ФК "Приватні Інвестиції". При цьому суд зазначив, що договір факторингу щодо передання права вимоги за договорами іпотеки є недійсним, оскільки він був укладений після припинення цієї іпотеки як наслідок припинення кредитних зобов'язань первинних сторін кредитних договорів.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними іпотечних договорів, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 25 квітня 2013 року ПАТ "Кредобанк" не був кредитором ТОВ "БК "Львіввікнопласт", та, що порушено п. 3.7 і п. 7.3 договору факторингу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання іпотеки припиненою та визнання недійсними іпотечних договорів та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із безпідставності заявлених цих позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28 травня 2008 року та 30 липня 2008 року між ВАТ "Кредобанк" (правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк") та ТОВ "БК "Львіввікнопласт", було укладено кредитні договори № 125 та № 158.

На забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "БК "Львіввікнопласт" перед ВАТ "Кредобанк" за кредитними договорами між ВАТ "Кредобанк" та ОСОБА_4 28 травня 2008 року та 30 липня 2008 року укладено договори іпотеки, предметом яких є навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літ. "Б-2" загальною площею 2 483,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Також встановлено, що 29 листопада 2011 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги, згідно якого, ПАТ "Кредобанк" продав та відступив ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", а останній прийняв права вимоги по вищезазначених кредитних договорах. При цьому, як вбачається з повідомлень № 1198 та № 1199 від 14 грудня 2011 року вих. № 23-14090/11, ПАТ "Кредобанк" повідомив позивача про відступлення права вимоги за грошовими зобов'язаннями на підставі кредитних договорів, а також зазначив, що зобов'язання за вказаними кредитними договорами та договорами іпотеки повинні виконуватися на користь нового кредитора.

25 квітня 2013 року, між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" укладено договори про відступлення прав за іпотечними договорами, згідно з яким ПАТ "Кредобанк" відступив ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" права іпотекодержателя за договорами іпотеки.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції встановив, що на підставі укладеного банком з ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" договору відступлення права вимоги за кредитними договорами відбулася заміна особи у зобов'язаннях, які виникли з кредитних договорів, а не сторін кредитного договору, врахував, що при укладенні договору факторингу відбувається заміна сторони в зобов'язанні, а сутність цього зобов'язання залишається незмінною, тобто всі права від первісного кредитора переходять до нового в обсязі і на умовах, що існували на момент такого переходу, а тому дійшов парильного висновку про те, що іпотека не припинилась внаслідок відступлення банком права вимоги за кредитними договорами ТОВ ФК "Приватні Інвестиції" відповідно до договору факторингу.

При цьому, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд апеляційної інстанції встановив відсутність будь-яких правових підстав вважати припиненою іпотеку, а відтак і відсутні правові підстави для визнання іпотечних договорів недійсними.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до позовної заяви (т. 1, а. с. 5 та 5-зворот) позивач не посилався як на підставу позову, на порушення п. 3.7 і п. 7.3 договору факторингу, в зв'язку з чим судом першої інстанції порушено ст. 31 ЦПК України, щодо виняткового права позивача змінювати підставу позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2016 року, тому що судове рішення законне та обґрунтоване.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Львіввікнопласт", Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції", треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Білиця Оксана Зенонівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петрушко Ростислав Степанович, реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, про припинення іпотеки та визнання договорів недійсними залишити без змін.