розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційного суду м. Києва, Печерського районного суду м. Києва про відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційного суду м. Києва, Печерського районного суду м. Києва про відшкодування моральної шкоди в розмірі 153 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 07 червня 2005 року Світловодський міськрайонний суд захистив його право на отримання пенсії. З 2007 року він звертається до суду з вимогою про перерахунок пенсії, розрахунок якого є невірним та не відповідає нормам закону. Позивач стверджував, що Світловодський міськрайонний суд, Ленінський районний суд м. Кіровограда ухвалювали законні рішення, але вони не виконуються.

Позивач посилався на те, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційний суд м. Києва та Печерський районний суд м. Києва не захистили його право на отримання повноцінної пенсії, проявляють бездіяльність або ухвалюють незаконні рішення.

Позивач вважав, що порушення вказаними судами норм матеріального права при розгляді його справи, не прийняття до уваги рішення Світловодського міськрайонного суду та Ленінського районного суду м. Кіровограда, є підставою для відшкодування державою завданої йому моральної шкоди, яку ОСОБА_4 оцінює в розмірі 153 000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року провадження в частині позовних вимог ОСОБА_4 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційного суду м. Києва, Печерського районного суду м. Києва закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності заявлених позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 червня 2005 року встановлено факт, що ОСОБА_4 має право на отримання пенсії за вислугу років з 06 серпня 2002 року в розмірах та порядку, встановленого чинним законодавством України.

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2009 року зобов'язано Управління Служби Безпеки України в Кіровоградській області провести ОСОБА_4 перерахунок пенсії.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня

2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Держави України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням вказаних судових рішень.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2015 року залишено без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_4 відхилена.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2015 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року.

За змістом ч. 5 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2015 року, ухвала апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року та ухвала судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2015 року незаконними не визнані, а також відсутній вирок суду, яким встановлено у діях суддів, які ухвалювали вказані судові рішення, складу злочину, а тому дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за недоведеністю, оскільки нормами матеріального права передбачено, що державою відшкодовується шкода, завдана особі у разі постановлення незаконного рішення суду у цивільній справі при встановленні у діях суддів складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційного суду м. Києва, Печерського районного суду м. Києва про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.