Маляренка А.В., Демяносова М.В., Ступак О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення коштів за вимушений прогул та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 12 вересня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив скасувати наказ від 04 квітня 2016 року про його звільнення у зв'язку із закінченням строку трудового договору, поновити його на посаді шлифувальника 3-го розряду цеху № 3 ДП "Житомирський бронетанковий завод", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 2 775 грн.

На обґрунтування позову зазначив, що 10 липня 2014 року ОСОБА_4 подав заяву про прийняття на роботу шлифувальником 3-го розряду дільниці № 2 ДП "Житомирський бронетанковий завод" за строковим трудовим договором у зв'язку із сімейними обставинами. Наказом № 52-ОС від 04 липня 2016 року він був прийнятий на роботу на вказану посаду з 16 липня по 26 грудня 2014 року, пунктом 7.1 якого передбачена можливість продовження терміну дії договору. Дія договору була продовжена з 27 грудня 2014 року по 31 березня 2015 року, з 01 квітня по 31 грудня 2015 року та з 01 січня по 04 квітня 2016 року.

01 квітня 2015 року позивач був переведений на роботу у цех № 2 за тією ж посадою.

Позивач вважає, що фактично відповідач прийняв його на роботу на невизначений строк, оскільки підстави для укладення строкового договору відсутні.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04 липня 2016 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасований наказ № 102-ОС від 04 квітня 2016 року в частині звільнення з роботи ОСОБА_4 у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України). Поновлено ОСОБА_4 на посаді шлифувальника 3-го розряду цеху № 3 з 05 квітня 2016 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 05 квітня по 04 липня 2016 року включно за 61 робочий день та моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 12 вересня 2016 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 липня 2016 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави вважати трудовий договір продовженим на невизначений строк, оскільки строк дії договору закінчився 04 квітня 2016 року і в цей же день був виданий наказ № 102-ОС про звільнення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ