розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою опікунської ради при виконавчому комітеті Першотравенської міської ради в інтересах ОСОБА_2, заінтересовані особи: Першотравенське управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3, про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2016 року,

У травні 2014 року опікунська рада при виконавчому комітеті Першотравенської міської ради в інтересах ОСОБА_2 звернулося до суду із заявою про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

На обґрунтування вимог опікунська рада при виконавчому комітеті Першотравенської міської ради в інтересах ОСОБА_2 посилалося на те, що 26 листопада 2008 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення у справі за заявою ОСОБА_3, зацікавлена особа: Першотравенське управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про визнання недієздатним ОСОБА_2 та призначення ОСОБА_3, опікуном ОСОБА_2

ОСОБА_3 у своїй заяві про визнання ОСОБА_2 недієздатним зазначала, що він знаходився на обліку у лікаря-психіатра Комунального закладу "Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (далі - КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради"), за станом свого здоров'я ОСОБА_2 страждав на приступи епілепсії, роздвоєння особистості, став агресивним, погрожував навколишнім, зловживав спиртними напоями, через хворобу та роздвоєння особистості ОСОБА_2 проживав не справжнім життям, брав кредити у банках, потім забував про це, у зв'язку із чим росла заборгованість по кредитним зобов'язанням, банк накладав стягнення на його кошти, і тому, на його лікування коштів не залишалося.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом II групи, згідно із довідкою медико-соціальної експертної комісії від 24 травня 2007 року, йому встановлено 80 % втрати працездатності, висновком судово-психіатричної експертизи від 30 жовтня 2008 року підтверджено, що ОСОБА_2 мав хронічний стійкий розлад у формі органічного ураження головного мозку складного ґенезу, помірно виражений психоорганічний синдром, експлозивний варіант. Суд на підставі зібраних доказів прийшов до висновку, що станом на 26 листопада 2008 року є наявні підстави для визнання ОСОБА_2 недієздатним.

Після ухвалення рішення пройшло майже 5 років, за цей час змінились обставини, які дають підстави опікунській раді при виконавчому комітеті Першотравенської міської ради Дніпропетровської області звернутися до суду із заявою про поновлення дієздатності ОСОБА_2

Витяги із історії хвороби на запит виконавчого комітету Першотравенської міської ради КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради" та Центр первинної медичної допомоги м. Першотравенська не надав, посилаючись на те, що дана інформація є конфіденційною та надається на запит суду, прокуратури.

Згідно із висновком лікарсько-консультативної комісії міжобласного клінічного психоневрологічного центру про психічний стан здоров'я ОСОБА_2, останній пройшов курс лікування у КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради" з 02 липня 2013 року по 31 липня 2013 року, питання про можливість керувати своїми діями та віддавати звіт у своїх діях є компетенцією суду.

Із відповіді Першотравенського міського відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України на ОСОБА_2 не надходили заяви щодо його антисоціальної поведінки. Згідно із характеристикою з місця проживання, наданої Приватним підприємством "Комунальник-4" м. Першотравенська на ОСОБА_2 заяв, скарг не поступало. ОСОБА_2 повністю веде себе нормально та адекватно із оточуючими.

ОСОБА_2 соціально адаптований, мешкає разом з ОСОБА_4 протягом тривалого часу, позитивно характеризується за місцем проживання, у відносинах із оточуючими контактний, до оточуючих та самого себе відноситься критично, ніяких суспільно небезпечних дій не скоював, реальні події не спотворює, нормально оцінює свій стан, контролює свою поведінку, рішення приймає свідомо. Він не є небезпечним для суспільства, має нормальне сприйняття оточення, помутнінням розсудку не страждає, оточуючу дійсність приймає адекватно.

Опікунська рада при виконавчому комітеті Першотравенської міської ради вважала, що на теперішній час ОСОБА_2 може розуміти значення своїх дій та керувати ними та просила суд поновити ОСОБА_2 у дієздатності.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2016 року, поновлено цивільну дієздатність ОСОБА_2

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що відповідно до рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2008 року ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено ОСОБА_3опікуном ОСОБА_2

Підставою для визнання ОСОБА_2 недієздатним став висновок судово-психіатричної експертизи від 30 жовтня 2008 року № 53, відповідно до якого ОСОБА_2 страждав хронічним психічним розладом в формі органічного ураження головного мозку складного ґенезу, помірно виражений психоорганічний синдром, експлозивний варіант. За своїм станом, на той час, ОСОБА_2 не міг у повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Також було встановлено, що у недієздатного ОСОБА_2 та його опікуна ОСОБА_3 склалися складні відносини, обов'язки останньої, як опікуна, обмежувались лише контролем над грошовими коштами підопічного, а саме вона отримувала пенсію та страхові виплати ОСОБА_2 та частково, кожен тиждень перераховувала дані кошти на його картковий рахунок. Підопічний із ОСОБА_3 разом не проживав, догляд за ним вона не здійснювала, доступ до квартири де він проживає вона не мала, відповідно, фактично вона не мала впливу на його спосіб життя.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується добре, звернень до правоохоронних органів щодо його неадекватної поведінки за період часу з січня 2009 року по липень 2013 року не надходило.

Згідно із висновком судово-психіатричної експертизи від 26 лютого 2015 року № 3 ОСОБА_2 на теперішній час хронічним стійким психічним розладом не страждає. Страждає на розлад особистості та поведінки в наслідок перенесених травм головного мозку. За своїм психічним станом ОСОБА_2 може розуміти значення своїх дій та керувати ними. Предметом дослідження експертів стали медичні документи за 1995, 2001, 2003, 2005, 2008, 2012, 2013 роки, а також медичні висновки, які зроблені лікарями при проведенні стаціонарної судово-психіатричної експертизи у 2015 році.

Із зазначених документів значне поліпшення здоров'я ОСОБА_2 відмічено ще у липні 2013 року, коли він знаходився на лікуванні у КЗ "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради".

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно із ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦК України за заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Згідно із ч. 4 ст. 241 ЦПК України скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, органу опіки та піклування.

Як роз'яснено у п. 7 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" від 28 березня 1972 року № 3 (v0003700-72) у справах про поновлення дієздатності є обов'язковим проведення судово-психіатричної експертизи, яка призначається за ухвалою судді. Громадянина може бути поновлено в дієздатності лише при наявності висновку судово-психіатричної експертизи про значне поліпшення його стану здоров'я або видужання.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що згідно із висновком судово-психіатричної експертизи від 26 лютого 2015 року № 3 стан ОСОБА_2 значно поліпшився, він відмовився він спиртних напоїв, неадекватної поведінки за ним останніх декілька років не спостерігалося, дійшли обґрунтованого висновку про поновлення цивільної дієздатності ОСОБА_2 При цьому, ОСОБА_3 останнім часом лише отримувала пенсію та страхові виплати ОСОБА_2, та перераховувала дані кошти на його рахунок, однак догляду за останнім вона не здійснювала, разом із ним не проживала, отже фактично не впливала на його спосіб життя.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.