розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

На обґрунтування вимог ОСОБА_2 посилався на те, що він перебував у шлюбі із ОСОБА_3 з червня 1986 року до січня 2011 року.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2012 року та рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2014 року поділено основне майно подружжя.

У лютому 2015 року ОСОБА_2 стало відомо, що ОСОБА_3 мала рахунки у Публічного акціонерному банку "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") та мала рахунки у Публічного акціонерному банку "Банк Форвард" (далі - ПАТ "Банк Форвард"), які відкриті під час спільного проживання. Рахунки у ПАТ "Банк Форвард" ОСОБА_3 закрила у грудні 2014 року та перевела кошти у ПАТ "Альфа-Банк". Оскільки відповідач під час шлюбу відкрила у банках рахунки та внесла на них спільні кошти набуті сторонами під час шлюбу, позивач вважав, що ці кошти є їх спільною сумісною власністю.

У зв'язку із наведеним, позивач просив суд визнати грошові кошти у розмірі 15 444 грн 93 коп. на рахунку НОМЕР_1 у ПАТ "Альфа-Банк" спільними коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, стягнути компенсацію з ОСОБА_3 на його користь у розмірі Ѕ частини від 15 444 грн 93 коп., а саме 7 722 грн 47 коп. та інфляційні втрати за період з 13 січня 2011 року по 01 жовтня 2015 року у розмірі 6 432 грн 82 коп., а всього - 14 155 грн 29 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_2відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано грошові кошти у розмірі 15 444 грн 93 коп., які знаходилися на рахунку НОМЕР_1 у ПАТ "Альфа-Банк", спільними коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 7 722 грн 47 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що з 14 червня 1986 року по 13 січня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Під час перебування у шлюбі ОСОБА_3 у ПАТ "Альфа-Банк" відкриті рахунки НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 у UAN до зарплатної карти за договором від 28 січня 2009 року № 610187923, укладеним між ПАТ "Альфа-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гепард" на виконання договору про обслуговування зарплатного проекту. Згідно із умовами вказаного договору зарахуванню на зазначені рахунки підлягає лише заробітна плата, що підтверджено довідкою від 11 червня 2015 року № 51643-102, виданою Відділенням "Київське № 18" ПАТ "Альфа-Банк".

Згідно із відповіддю ПАТ "Альфа-Банк" від 18 червня 2015 року № 335/БТ-22.3-б/б, наданої на виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року, по карткових рахунках НОМЕР_2, НОМЕР_3 рух коштів за період з 01 січня 2009 року по 01 травня 2015 року відсутній.

Із виписки по рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_3 у ПАТ "Альфа-Банк" вбачається, що станом на дату розірвання шлюбу, а саме на 13 січня 2011 року, залишок коштів становить 15 444 грн 93 коп.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно із ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановивши, що грошові кошти у розмірі 15 444 грн 93 коп. набуто сторонами під час перебування у шлюбі, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача Ѕ частини вказаної суми.

Згідно із ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відхиляючи доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що про порушення свого права позивач дізнався у лютому 2015 року із відповіді ПАТ "Альфа-Банк" на запит старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Шевченка М.Р. про рахунки, відкриті ОСОБА_3

При цьому, помилковість висновку апеляційного суду, що строк переривався відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 264 ЦК України пред'явленням вимоги про поділ квартири, не може бути підставою для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ