розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" про відновлення послуг газопостачання, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області області від 21 липня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ПАТ "Одесагаз" про відновлення постачання газу за адресою: АДРЕСА_1; відшкодування у грошовому еквіваленті обсягу недовідпущеного газу у кількості 2150 куб.м; стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень; відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 300 гривень та стягнення судового збору в сумі 487,20 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що відповідно до договору від 13 листопада 2008 року вона є споживачем послуг з газопостачання, який надає відповідач. Вказувала, що у передбачений договором строк, вона здійснила оплату послуг з газопостачання через термінал Приватбанку. Але, незважаючи на це, 14 травня 2015 року без попередження та пояснень, відповідач відключив її квартиру від газопостачання шляхом накладення пломби на задвижку-кран.

На неодноразові звернення до відповідача з приводу причин відключення та відновити газопостачання, відповіді не отримала.

Вказувала, що відповідно до приладу обліку, вона та члени її сім'ї споживали газ у кількості: 260 кубічних метри в сезон опалення та 130 кубічних метрів в інші сезони.

Відтак, кількість недоотриманого обсягу газу склала 2150 кубічних метрів. Просила стягнути з відповідача обсяг недовідпущеного газу у грошовому еквіваленті з кількості 2150 куб.м.; 100 000 гривень у відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 липня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із безпідставності позовних вимог.

В судовому засідання встановлено, що позивач є споживачем послуг з газопостачання, які надає відповідач.

14 травня 2015 року ПАТ "Одесагаз" припинило постачання природнього газу до квартири АДРЕСА_2. Побутовим споживачем газу за вказаною адресою є позивач.

Підставою для припинення газопостачання, як зазначено в акті ПАТ "Одесагаз" про відключення за № 816 є наявність непогашеної заборгованості за спожитий газ в сумі 1753 грн.

Відповідно до Правил надання послуг населенню з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09 грудня 1999 року (2246-99-п) якщо споживач не оплатив надані послуги з газопостачання протягом 10 днів після строку, зазначеного в договорі чи платіжному документі, споживачеві надсилається письмове попередження про припинення газопостачання. У разі неоплати наданих послуг з газопостачання протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження (з позначкою про його вручення) газопостачальне/газорозподільне підприємство має право відключити споживача від газопостачання (крім випадку, коли споживач на момент відключення пред'явив представникам газопостачального/га-зорозподільного підприємства платіжний документ, який свідчить про погашення заборгованості в повному обсязі). Припинення газопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість за фактично отримані послуги з газопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.57) позивач отримала попередження про наявність заборгованості, про що свідчить її підпис.

8 та 9 травня 2015 року ОСОБА_4 частково сплатила заборгованість з послуг газопостачання, на загальну суму 850 грн, решта сума заборгованості не сплачена.

Підставою для відновлення газопостачання припиненого у зв`язку з наявністю заборгованості, є оплата останньої за спожитий газ у повному обсязі або надання акту звірки про відсутність заборгованості на час припинення газопостачання або встановлення даних обставин судовим рішенням. Однак таких даних ОСОБА_4 не надала.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог про відновлення надання послуг з постачання газу, оскільки припинення газопостачання не було безпідставним, а мало місце внаслідок не здійснення споживачем повної оплати заборгованості за спожитий газ протягом 10-ти днів після вручення відповідного попередження про припинення газопостачання.

Оскільки відсутні підстави для задоволення заявлених вимог про відновлення газопостачання, не підлягають задоволенню й позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, стягнення грошового еквіваленту вартості недоотриманого газу 2150 куб м. та відшкодування судових витрат.

Висновки судів відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

Зі змісту рішення судів і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.