розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, визнання недійсним договору іпотеки, за касаційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 жовтня 2016 року,

У липні 2015 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 173/06-К від 12 грудня 2006 року в сумі 49 3377,70 грн.

У вересні 2015 року ОСОБА_5 подала зустрічний позов до ПАТ "ВіЕйБі Банк" в якому просила визнати недійсним кредитний договір № 173/06-К від 12 грудня 2006 року та договір іпотеки № 173/06-К, укладені між нею та ВАТ "ВіЕйБі Банк".

Свої вимоги мотивувала тим, що термін сплати заборгованості за спірним кредитним договором, згідно графіку платежів, є перше число кожного місяця, однак про даний термін вона дізналася лише у серпні 2015 року, а саме із змісту первісного позову та додатків до нього, зокрема із даних розрахунку заборгованості. Їй не було відомо про наявність графіку платежів та при укладанні кредитного договору він не надавався. Окрім цього в договорі відсутні: детальний розпис загальної вартості кредиту, а також графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати відсотків за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з докладеним розписом сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом. Таким чином, сторони не досягли згоди щодо такої істотної умови договору як порядок одержання процентів, що є підставою його недійсності.

Оскільки, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, то договір іпотеки № 173/06-К від 12 грудня 2006 року також є недійсним.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 жовтня 2016 року у задоволені первісного та зустрічного позовів відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_8 просять скасувати судові рішення в частині відмови у задоволені зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що на момент укладення спірного договору сторони в належній формі досягли згоди щодо його істотних умов, а тому підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.

В судовому засіданні встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_5 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови, зміст договору містить повну інформацію щодо умов кредитування, у тому числі й щодо розміру кредиту, процентної ставки, згідно до умов договору у додатку до договору "Графік" міститься інформація щодо порядку погашення кредиту.

Згідно вимог п. 6 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Даних про звернення ОСОБА_5 до банку з приводу незрозумілості договору, несправедливості його умов, неправомірності положень договору, порушення прав позичальника як споживача, відсутності графіку платежів, чи вимогою про видачу їй вказаного додатку у справі немає.

ОСОБА_5 мала можливість детально ознайомитися з умовами угоди та прийняти рішення про відмову від укладення договору споживчого кредиту у зв'язку з ненаданням передбаченого умовами договору графіку платежів, проте не зробила цього, а отже усвідомлювала умови угоди та прийняла їх. Більше того, вона отримала кредитні кошти у повному обсязі, використавши їх на власні споживчі цілі і протягом восьми років здійснювала повернення обов'язкових платежів по кредитному договору. Зазначені обставини спростовують її доводи про ненадання графіку і порушення її прав, як споживача на повну інформацію щодо умов кредитування.

Висновки судів відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

Зі змісту рішення судів і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.