розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза заявою ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного сулу Донецької області від 23 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Донецької області від 20 липня 2016 року,

У 2010 році ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просила суд стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки всіх видів його доходів до повноліття сина, а також на її утримання в розмірі 1/4 частки усіх видів його доходів щомісячно до досягнення дитиною шестирічного віку.

Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 28 березня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки всіх видів його доходів до повноліття сина, а також на її утримання в розмірі 1/4 частки усіх видів його доходів щомісячно до досягнення дитиною шестирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вказане рішення суду скасовано рішенням апеляційного суду Донецької області від 6 листопада 2012 року за апеляційною скаргою ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що суд розглянув справу не відповідно до дати, що була визначена компетентним судом Російської Федерації та ухвалив рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів його доходів та на утримання позивача в розмірі 1/4 частки усіх видів його доходів щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.

13 травня 2013 року ОСОБА_8 через свого представника звернувся до суду із заявою про перегляд рішення апеляційного суду Донецької області від 6 листопада 2012 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 12 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 квітня 2013 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до нього про встановлення батьківства.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2013 року заяву ОСОБА_8 задоволено, рішення апеляційного суду Донецької області від 6 листопада 2012 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

2 липня 2016 року до апеляційного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення суду апеляційної інстанції від 23 липня 2013 року, посилаючись на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року скасовано рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 12 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 квітня 2013 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи про встановлення батьківства рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 5 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 7 травня 2015 року, визнано ОСОБА_5 батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ураховуючи викладене,ОСОБА_4 просила судскасувати рішення апеляційного судуДонецької області від 23 липня 2013 року за нововиявленими обставинами та ухвалити нове, яким задовольнити її позов про стягнення аліментів.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 20 липня 2016 року заяву ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2013 року задоволено. Скасованорішення апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2013 року.

Позов ОСОБА_4 задоволеночастково. Стягнуто з ОСОБА_5 (громадянина Російської Федерації) на користь ОСОБА_4 щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходів), але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 9 вересня 2010 року, та на утримання ОСОБА_4 за період з 9 вересня 2010 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 (до досягнення сином трирічного віку) в розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходів). Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 51 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішенняапеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду від 23 липня 2013 року та задовольняючи частково позов ОСОБА_4, вірно застосувавши положення ст. ст. 361, 363 ЦПК України, ст. ст. 84, 91, 180 - 183, 191 СК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що відповідач не приймає належної участі в утриманні сина, тому стягнув з нього аліменти на його утримання та на утримання позивача (до досягнення сином трирічного віку), згідно з вимогами закону, навівши обґрунтовано розмір аліментів, врахувавши стан здоров'я, матеріальне становище сторін, їх сімейний стан, прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ