розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Київстар", третя особа - ОСОБА_4, про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та премії, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року,

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, та остаточно просив:

- поновити його на роботі на посаді інженера першої категорії відділу планування мережі доступу східного регіону департаменту планування систем передач бізнес-підрозділу планування мережі технічної дирекції приватного акціонерного товариства "Київстар" (долі - ПрАТ "Київстар"), з фізичним знаходженням в м. Дніпропетровську;

- скасувати наказ ПрАТ "Київстар" про припинення трудового договору з ОСОБА_3 від 16 червня 2014 року № 122_ос;

- скасувати лист попередження про наступне вивільнення від 25 березня 2014 року № 226, виданий йому з поновленням всіх прав відповідно до внутрішніх корпоративних документів, якими користувався працівник до скорочення;

- визначити, що п. 9 протоколу правління ПрАТ "Київстар" від 14 квітня 2014 року не може бути застосовано до працівника, який отримав лист-попередження про наступне вивільнення, тому як звільнення працівника здійснено без законних підстав;

- стягнути з ПрАТ "Київстар" на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16 червня 2014 року по дату ухвалення судового рішення, із розрахунку в розмірі 11 004 грн 40 коп. за кожний місяць прогулу;

- зобов'язати ПрАТ "Київстар" нарахувати та виплатити йому річну премію за підсумками роботи у 2013 році у розмірі 22 008 грн 80 коп.;

- стягнути з ПрАТ "Київстар" на його користь моральну шкоду у розмірі 11 004 грн 40 коп.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що починаючи з 31 серпня 2007 року він працював у відповідача на посадах: техніка в технічному департаменті, техніка по продуктивності відділу планування мережі у технічному департаменті, інженера І категорії (фіксований зв'язок) відділу планування мережі у технічному департаменті, інженера І категорії сектора планування мережі регіонального технічного центру (м. Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії, проте 16 червня 2014 року його було звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Позивач вважав таке звільнення незаконним, оскільки у січні 2014 року було створено новий підрозділ ПрАТ "Київстар", до якого було переведено частину працівників Київської філії, у тому числі й тих, які займали таку ж посаду інженера 1 категорії, як і він, проте йому не було запропоновано посаду у новоствореному підрозділі, а процедуру вивільнення його з роботи порушено лише після того, як штат нового підрозділу було укомплектовано. Також позивач вказував, що при звільненні не враховано його переважне право на залишення на роботі, а відповідачем надані неправдиві відомості про його кваліфікацію.

Крім того ОСОБА_3 зазначав, що за підсумками роботи у 2013 році він отримав оцінку С, а тому мав право на отримання річної корпоративної премії, проте п. 9 рішення правління ПрАТ "Київстар" від 14 квітня 2014 року вирішено не виплачувати річну премію працівникам, які отримали повідомлення про скорочення посади в процесі оптимізації організаційно-кадрової структури, у зв'язку із чим йому не була виплачена вказана премія.

Посилаючись на наведені порушення відповідачем його трудових прав, ОСОБА_3 просив задовольнити позов.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 11 березня 2016 року про виправлення описки, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано незаконним наказ ПрАТ "Київстар" від 16 червня 2014 року №122/Дн-ос про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_5, інженером 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (м. Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії 16 червня 2014 року у зв'язку зі скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_5 на попередній посаді - інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (м. Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії з 16 червня 2014 року.

Стягнуто з ПрАТ "Київстар" на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 червня 2014 року по 02 серпня 2016 року включно у розмірі 300 970 грн 34 коп., розрахунок якого проведений судом без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах платежу за один місяць, в сумі 11 004 грн 40 коп. допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ПрАТ "Київстар" на користь ОСОБА_5 річну премію за підсумками роботи в 2013 році у розмірі 22 008 грн 80 коп. та 500 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПрАТ "Київстар", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача з роботи відповідачем було дотримано вимоги чинного трудового законодавства та процедуру звільнення працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП України, порядок вивільнення працівників, передбачений ст. 492 КЗпП України та вимоги ст. 42 КЗпП України щодо його переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не була запропонована позивачу жодна вакантна посада, а лише констатовано відсутність саме у нього достатньої кваліфікації для заняття посад, які існували на час попередження та звільнення, а тому дійшов висновку про порушення відповідачем порядку вивільнення працівників, передбаченого ст. 49-2 КЗпП України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що з 31 серпня 2007 року ОСОБА_3 працював у ПрАТ "Київстар" на посадах техніка в технічному департаменті, техніка по продуктивності відділу планування мережі у технічному департаменті, інженера І категорії (фіксований зв'язок) відділу планування мережі у технічному департаменті, інженера І категорії сектора планування мережі регіонального технічного центру (м. Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії (а. с. 10-19, т. 1).

25 березня 2014 року ПрАТ "Київстар" було видано наказ № 807-ос про скорочення штату, а саме посади, яку займав позивач, та його було попереджено про наступне вивільнення й повідомлено про відсутність вакантних посад, що передбачають виконання роботи за професією чи спеціальністю, які б відповідали його кваліфікації (а. с. 22, 74, т. 1).

Наказом ПрАТ "Київстар" № 122/Дн-ос від 16 червня 2014 року про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_3 було звільнено з 16 червня 2014 року у зв'язку зі скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 60, т. 1).

За умовами п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва.

Відповідно до роз'яснень, викладених у абз. 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) (з наступними змінами та доповненнями), розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Зважаючи на вищевикладене та врахувавши накази від 30 січня 2014 року № 225-к про внесення змін до організаційно-кадрової структури ПрАТ "Київстар", від 28 лютого 2014 року № 470-ос про внесення змін до штатного розпису технічної дирекції відповідача, копії штатного розкладу Київської філії від 25 березня 2014 року, 30 квітня 2014 року, 31 травня 2014 року та 16 червня 2014 року (які підтверджують, що кількість штатних одиниць суттєво змінилася), накази про внесення змін до штатного розкладу № 1507-ос від 30 травня 2014 року, № 921-ос від 31 травня 2014 року, № 1769-ос від 07 липня 2014 року, що також свідчать про скорочення штату відповідача за тривалий період часу і відносно багатьох працівників, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту проведення змін в організації виробництва і праці у ПрАТ "Київстар" (а. с. 69-71, 87-88, т. 1).

Разом з тим, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Судом апеляційної інстанції встановлено наявність вакантних посад у ПрАТ "Київстар", що підтверджується, зокрема, й Переліком вакансій та кваліфікаційних вимог за період з 25 березня 2014 року по 16 червня 2014 року, підписаним директором по персоналу та скріпленим печаткою підприємства (а. с. 219-226, т. 1), проте жодна вакантна посада не була запропонована відповідачем, оскільки, на його думку, наявні вакантні посади не відповідали спеціальності та кваліфікації позивача, вимагали повної вищої економічної освіти або освіти в сфері комп'ютерного програмування, і саме у зв'язку із цим відповідач був позбавлений можливості запропонувати позивачу іншу роботу на підприємстві.

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що відповідачем жодна вакантна посада не була запропонована позивачу, а лише констатовано відсутність саме у позивача достатньої кваліфікації для заняття посад, які існували на час попередження та звільнення, а тому відповідачем було порушено порядок вивільнення працівників, передбачений ст. 49-2 КЗпП України, у зв'язку із чим наявні правові підстави для визнання незаконним наказу ПрАТ "Київстар" про припинення трудового договору з ОСОБА_3 № 122/Дн-ос від 16 червня 2014 року та поновлення його на роботі.

Також суд апеляційної інстанції, врахувавши роз'яснення, викладені у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) (з наступними змінами та доповненнями), та виходячи з того, що до ліквідації Київської філії позивача не було переведено до іншого, новоствореного підрозділу, дійшов обґрунтованого висновку, що останній не підлягає поновленню на новій посаді і не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, оскільки він не був переведений до новоствореного підрозділу в установленому порядку, проте він може бути поновлений на роботі на попередній посаді інженера першої категорії регіонального технічного центру (м. Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії з 16 червня 2014 року з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а питання щодо поновлення його на посаді на роботі у новоутвореній філії підлягає виконанню у відповідності до вимог чинного трудового законодавства.

Апеляційним судом встановлено, що за підсумками роботи у 2013 році позивач отримав оцінку С і відповідно до Системи мотивації персоналу ПрАТ "Київстар" мав право на отримання річної премії, проте п. 9 рішення правління ПрАТ "Київстар" від 14 квітня 2014 року вирішено не виплачувати річну премію працівникам, які отримали повідомлення про скорочення посади в процесі оптимізації організаційно-кадрової структури, у зв'язку із чим вказана премія позивачу виплачена не була.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що п. 9 рішення правління ПрАТ "Київстар" від 14 квітня 2014 року не може бути застосовано до працівника з тих підстав, що він отримав лист-попередження про наступне вивільнення і такої підстави невиплати річної премії Системою мотивації персоналу ПрАТ "Київстар" не передбачено, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача річна премія за підсумками роботи у 2013 році з урахуванням його тарифного рівня, категорії 7В та оцінки С за підсумками роботи у 2013 році (а. с.137-139, т. 2).

Враховуючи, що судом встановлено факт спричинення позивачу моральної шкоди в результаті його незаконного звільнення, а також виходячи з вимог розумності та справедливості, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 500 грн моральної шкоди відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України та ст. 23 ЦК України.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.