розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Вікторія", акціонерного товариства по туризму і екскурсіям "Одесатурист" про визнання неукладеним договору купівлі-продажу, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Вікторія" до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 02 листопада 2016 року,

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2004 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Вікторія" (далі - ТОВ "Оздоровчий комплекс "Вікторія") задоволено.

Визнано за ТОВ "Оздоровчий комплекс "Вікторія" право власності на будівлі та споруди Оздоровчого комплексу "Одеса", що означені в технічному паспорті: трьохповерхова будівля трьохповерхова житлова споруда (літ. "Б1"), трьохповерхова офісна будівля (літ. "Б3"), двоповерхова будівля (літ. "Ш", майстерня (літ. "Г"), майстерня (літ. "Д"), трансформаторна підстанція (літ. "Ж2"), розподільний устрій (літ. "З"), літній будинок (літ. "Мж"), літній будинок (літ. "Нж"), душова (літ. "Х"), холодильна установка (літ. "С"), склади (літ. "Р, Р1"), бар (літ. "Р, Р1"), бар (літ. "Т"), будівля столової (літ. "О"), будівля столової (літ. "О1"), будівля столової (літ. "О4"), сміттєва (літ. "Ф"), житлова будівля (літ. "S"), навіс (літ. "П"), клубна частина (літ. "114-124"), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2007 року відмовлено у задоволенні заяви заступника прокурора Приморського району м. Одеси про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2004 року.

У вересні 2016 року, не погоджуючись із рішенням суду від 16 листопада 2004 року, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого посилався на те, що йому стало відомо про існування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2004 року з листа КП "БТІ" ОМР № 2823-12/83 від 22 серпня 2016 року, отриманого Одеською міською радою 23 серпня 2016 року.

Крім того заявник посилався на те, що оскаржуваним рішенням порушено права територіальної громади м. Одеси, проте він звернувся до апеляційного суду за захистом саме своїх прав та інтересів, а не за захистом прав та свобод інших осіб, а тому вважав, що передбачені ч. 3 ст. 297 ЦПК України обмеження не можуть бути застосовані.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2016 року частково відновлено втрачене судове провадження в справі № 2-11531/04 за вказаним вище позовом (а. с. 84-85).

Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 02 листопада 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження з підстав, встановлених ч. 3 ст. 297 ЦПК України.

У касаційній скарзі Департамент комунальної власності Одеської міської ради, посилаючись порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суддя апеляційного суду виходив з того, що у даному випадку справа у період 2006 року була на огляді в прокуратурі Приморського району м. Одеси, яка відповідно до діючого на той час законодавства мала функції нагляду, і заступник прокурора Приморського району м. Одеси звертався до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, тобто визначився на власний розсуд зі способом захисту, проте у задоволенні заяви прокурора було відмовлено, а згідно даних Обліково-статистичної картки, питання апеляційного оскарження прокуратурою не ініціювалися.

При цьому суддею враховано, що річний строк є припинальним (преклюзивним) і поновленню не підлягає, а Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див.: п. 46 рішення у справі "Устименко проти України", п. п. 51, 52 рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком судді апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки виправдати втручання в право власності ТОВ "Оздоровчий комплекс "Вікторія" неможливо лише через те, що з 2004 року воно є власником нежитлових споруд, а особливих і непереборних обставин, які б зумовили відхід від цього принципу заявником не представлено.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судді апеляційного суду відповідає вимогам процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи правильність висновків судді апеляційного суду не спростовують, у зв'язку з чим ця ухвала підлягає залишенню без змін.