розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою її представником - ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року,

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 21 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_3 укладенокредитний договір, за умовами якого банк надав останній кредит у розмірі 282 822 долари 54 центи США зі сплатою за користування кредитом 13,89 % річних на строк до 10 березня 2033 року. На забезпечення кредитного зобов'язання між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено окремі договори поруки. ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала і станом на 22 березня 2013 року допустила заборгованість в розмірі 479 899 доларів 22 центи США, що є еквівалентом 3 835 834 грн 47 коп.

На досудові вимоги банку від 2 квітня 2013 року відповідачі не реагували.

Ураховуючи викладене, ПАТ "КБ "Надра", збільшивши позовні вимоги, просило суд стягнути на його користь з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором станом на 22 липня 2015 року у розмірі 622 593 долари 71 цент США, що є еквівалентом 13 710 423 грн 10 коп.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 5 квітня 2016 року позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2008 року в розмірі 622 593 долари 71 цент США, що є еквівалентом 13 710 423 грн 10 коп., у тому числі: непогашений кредит у розмірі 279 560 доларів 56 центів США, що є еквівалентом 6 156 331 грн 97 коп.; проценти у розмірі 245 720 доларів 96 центів США, що є еквівалентом 5 411 134 грн 54 коп.; пеня в розмірі 97 312 долари 19 центів США, що є еквівалентом 2 142 956 грн 60 коп.

У задоволенні позовних вимог до поручителів відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2008 року в розмірі 622 593 долари 71 цент США, що є еквівалентом 13 710 423 грн 10 коп., з яких: непогашений кредит у розмірі 279 560 доларів 56 центів США, що є еквівалентом 6 156 331 грн 97 коп.; проценти у розмірі 245 720 доларів 96 центів США, що є еквівалентом 5 411 134 грн 54 коп.; пеня в розмірі 2 142 956 грн 60 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2008 року в розмірі 622 593 долари 71 цент США, що є еквівалентом 13 710 423 грн 10 коп., з яких: непогашений кредит у розмірі 279 560 доларів 56 центів США, що є еквівалентом 6 156 331 грн 97 коп.; проценти у розмірі 245 720 доларів 96 центів США, що є еквівалентом 5 411 134 грн 54 коп.; пеня в розмірі 2 142 956 грн 60 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_6, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ "КБ "Надра", суд першої інстанції виходив із того, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Оскільки ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, то це є підставою для стягнення заборгованості за цим договором. При цьому позивачем пропущено встановлений законодавством шестимісячний строк пред'явлення вимог до поручителів, що призвело до припинення поруки останніх, тому заборгованість підлягає стягненню лише з позичальника.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ "КБ "Надра", виходив із того, що ОСОБА_3 належним чином взяті на себе зобов'язання з повернення отриманих кредитних грошових коштів не виконувала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з позичальника та поручителів солідарно.При цьому банком змінено строк виконання основного зобов'язання в квітні 2013 року шляхом направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості позичальнику та поручителям, тому позивачем дотримано встановлений законодавством шестимісячнийстрок на пред'явлення вимог до поручителів.

Проте повністюпогодитись із таким висновкомапеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судом установлено, що 21 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останній кредит у розмірі 282 822 долари 54 центи США зі сплатою за користування кредитом 13,89 % річних на строк до 10 березня 2033 року.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 21 березня 2008 року між банком та ОСОБА_5, ОСОБА_4 укладено окремідоговори поруки, відповідно до яких, поручитель зобов'язаний солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором 2 квітня 2013 року ПАТ "КБ "Надра" їй було направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, в якій зазначено про необхідність виконання даної вимоги протягом 30 днів з дати її отримання.

Також 2 квітня 2013 року ПАТ "КБ "Надра" було направлено поручителям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, в якій зазначено про необхідність виконання даної вимоги протягом 30 днів з дати її отримання шляхом сплати на користь банку заборгованості, що виникла за кредитним договором.

Зазначені вимоги позичальником та поручителями у вказаний строк виконані не були.

Разом з тим, задовольняючи позов ПАТ "КБ "Надра", апеляційний суд не звернув уваги на таке.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252- 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено на строк до 10 березня 2033 року, при цьому сторони встановили строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця до 10 числа поточного місяця, згідно з графіком погашення заборгованості (пп. 3.3.3, 1.3.1 кредитного договору).

Таким чином, оскільки за умовами кредитногодоговору від 21 березня 2008 року погашення кредиту повинно здійснюватись частинами кожного місяця,то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14 та від 18 червня 2014 року № 6-61цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Крім того, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України (435-15) (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України (435-15) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки згідно з п. 5.3 цих договоріввстановлено, що він діє до належного виконання зобов'язань за кредитнимдоговором.

Пунктом 3.3.3. кредитного договору передбачено, що позичальник вносить чергові платежі по кредиту, визначені у пп. 1.3.1., 3.3.1. цього договору, щомісячно до 10 числа поточного місяця, згідно з графіком погашення, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 12 числа поточного місяця. У випадку, коли позичальник до 10 числа поточного місяця не вніс (повністю або частково) суми платежів, внаслідок чого станом на 12 число поточного місяця не була погашена поточна заборгованість позичальника, банк, починаючи з 13 числа поточного місяця, застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені цим договором.

Судомустановлено,що останній платіж за кредитним договором здійснено позичальником 23 червня 2009 року, тому строк позовної давності для наступного платежу починається з 13 липня 2009 року і саме з цього моменту у банку виникло право вимоги дострокового погашення кредитної заборгованості до позичальника та поручителів.

Однак, банк пред'явив ОСОБА_4 і ОСОБА_5досудову вимогу і позов про стягнення кредитної заборгованості лише у квітні 2013 року, тобто зі спливом встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

Таким чином, якщо договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до моменту припинення дії основного договору, та якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу до поручителя про виконання зобов'язання, зобов'язання за договором поруки припиняється.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 8 жовтня 2014 року № 6-128цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Проте у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, не перевірив нарахування заборгованості та період за який її нараховано, не визначився з датою спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України для звернення кредитора з вимогою про виконання основного зобов'язання та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ