розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, ОСОБА_7, третя особа - Держземагенство у Свалявському районі Закарпатської області, про скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 16 лютого 2016 року,

У липні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що у січні 2008 року він подав до Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області заяву про передачу у власність земельної ділянки, площею 0,10 га, що перебуває в його користуванні. Рішенням Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 18 січня 2008 року йому було надано у власність земельну ділянку, площею 0,10 га в урочищі "Потік" с. Черник, що перебувала в його користуванні, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Однак, при проведенні геодезичної зйомки цієї ділянки виявлено, що 0,03 га вказаної земельної ділянки були передані ОСОБА_7 згідно з рішенням сесії Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 17 листопада 2009 року про надання ОСОБА_7 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,2039 га в урочищі "Потік" с. Черник.

Вважав, що такі дії порушують його права, оскільки рішенням Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 23 березня 1993 року йому було надано дозвіл на будівництво житлового будинку на виділеній земельній ділянці, площею 0,07 га, рішенням Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 02 лютого 2006 року йому надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,03 га в урочищі "Потік" с. Черник у власність із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства. З проекту забудови вбачається, що його земельна ділянка, площею 0,10 га (вищевказані 0,07 га і 0,03 га), межує із земельною ділянкою ОСОБА_7, ділянки розділяє канава, а ОСОБА_7 надано 0,03 га із земельної ділянки, що перебувала в його користуванні. Відповідач запропонував йому підписати акт обміру зовнішніх меж ділянки, проте, при проведенні обмірів він не був присутній і на день підписання акта не знав, що це стосується саме земельної ділянки площею 0,03 га, що була в його користуванні. Про порушення свого права він дізнався у листопаді 2012 року.

Просив скасувати: рішення 25 сесії 25 скликання Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 17 листопада 2009 року; рішення 26 сесії 25 скликання Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 28 лютого 2010 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність 0,2039 га ОСОБА_7"; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_7, мешканцю АДРЕСА_1, згідно з рішенням 25 сесії 25 скликання Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 17 листопада 2009 року, та скасувати його реєстрацію.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2015 року позов задоволено. Скасовано рішення 25 сесії 25 скликання Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 17 листопада 2009 року. Скасовано рішення 26 сесії 25 скликання Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 28 лютого 2010 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність 0,2039 га ОСОБА_7". Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,2039 га, виданий 17 червня 2010 року ОСОБА_7, мешканцю АДРЕСА_1 згідно з рішенням 26 сесії 25 скликання Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 28 лютого 2010 року та скасовано його реєстрацію.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16 лютого 2016 року рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги апеляційний судом не дотримано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_7 набув право власності на земельну ділянку відповідно до закону, тоді як докази оформлення встановленим порядком права власності на землю (права користування землею) ОСОБА_6, за винятком відведеної йому у 1993 році земельної ділянки площею 0,07 га для будівництва жилого будинку, відсутні. Позивач не довів наявності у нього як прав на конкретно визначену земельну ділянку площею 0,03 га, так і обґрунтованого цивільного інтересу згідно з вимогами ст. 15 ЦК України. Доводи позивача щодо порушення його земельних прав винесеними оскаржуваними рішеннями органу місцевого самоврядування, державним актом на право власності на земельну ділянку ґрунтуються на припущеннях, як і факт його порушення відповідачами.

З такими висновками суду погодитися не можна.

Судами встановлено, що рішенням Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 23 березня 1993 року ОСОБА_6 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в урочищі "Потік" с. Черник на земельній ділянці площею 0,07 га (а. с. 149162, т. 1).

На підставі рішення Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 26 березня 1993 року ОСОБА_7 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в урочищі "Потік" с. Черник на земельній ділянці, площею 0,07 га. 27 грудня 2001 року Стройненська сільська рада Свалявського району Закарпатської області прийняла рішення, яким надала мешканцю АДРЕСА_1 ОСОБА_7 дозвіл на узаконення земельної ділянки, площею 0,07 га, біля будинку (а. с. 146, 147, т. 1).

Рішенням 24 сесії 24 скликання Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 02 лютого 2006 року мешканцю АДРЕСА_2 ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,03 га у власність із земель запасу сільради в урочищі "Потік" для ведення особистого селянського господарства (а. с. 218, т. 1).

Рішенням 12 сесії 25 скликання Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 18 січня 2008 року мешканцю АДРЕСА_2 ОСОБА_6 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,15 га за адресою АДРЕСА_2 для будівництва і земельну ділянку площею 0,10 га в урочищі "Потік" для будівництва (а. с. 217, т. 1).

Рішенням 25 сесії 25 скликання Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 17 листопада 2009 року мешканцю АДРЕСА_1 ОСОБА_7 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,2039 га за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 181, т. 1).

Рішенням 26 сесії 25 скликання Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 28 лютого 2010 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, мешканцю АДРЕСА_1 ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за цією ж адресою, площею 0,2039 га, та передано безоплатну у власність ОСОБА_7 вказану земельну ділянку, що перебувала у нього у користуванні (а. с. 179, т. 1).

На підставі рішення 26 сесії 25 скликання Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 28 лютого 2010 року 17 червня 2010 року на ім'я ОСОБА_7 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,2039 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011025000011 (а. с. 135, т. 1).

Звертаючись з позовом, ОСОБА_6 зазначав, що він мав намір приватизувати 0,03 га земельної ділянки, яку використовував та яка межує з його земельною ділянкою в урочищі "Потік" у АДРЕСА_2, проте при зверненні до ДП "Закарпатгеодезцентр" його повідомили, що вказана земельна ділянка вже передана ОСОБА_8

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 118 ЗК України (у редакції на час прийняття рішення сільради від 17 листопада 2009 року) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно з ч. 8 ст. 118 ЗК України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Відповідно до ст. 186-1 ЗК України (у редакції, що діяла станом на 28 лютого 2010 року) для розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, в районах та містах обласного значення, містах Києві та Севастополі функціонують постійно діючі комісії. До повноважень Комісії належить забезпечення погодження документації із землеустрою відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. До складу Комісії входять уповноважені представники районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини. У разі погодження проектів землеустрою, що розробляються з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, водного фонду, земельних ділянок для цілей, пов'язаних із розробкою корисних копалин, до складу Комісії залучається відповідно представник територіальних органів лісового господарства, водного господарства, державного гірничого нагляду. Організація роботи Комісії, матеріально-технічне забезпечення її діяльності та контроль за дотриманням нею строків і порядку розгляду документації із землеустрою здійснюють органи, що утворили Комісію. Документація із землеустрою, погоджена Комісією, вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів про надання відповідачу у користування земельної ділянки площею 0,2039 га, що є умовою передачі земельної ділянки у власність, а саме, відсутні відповідні рішення сесії, а наявні рішення сесії про передачу у користування 0,07 га згідно з рішенням сесії від 26 березня 1993 року та надано дозвіл на узаконення земельної ділянки площею 0,07 га згідно з рішенням від 27 грудня 2001 року.

Отже, у сесії сільської ради при прийнятті рішення від 17 листопада 2009 року були відсутні підстави для прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 площею 0,2039 га, оскільки земельна ділянка такого розміру не передавалася позивачу у користування.

Із наданої управлінням Держземагенства у Свалявському районі Закарпатської області копії технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку ОСОБА_7 встановлено, що на момент прийняття рішення Стройненською сільською радою вказана документація із землеустрою не була погоджена комісією або органами, представники яких входять до її складу.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивачем доведено, що при прийнятті оспорюваних рішень сільради було порушено вимоги ст. ст. 118, 186-1 ЗК України, ст. 56 Закону України "Про землеустрій" та обґрунтовано задовольнив позов.

Оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, тому судове рішення апеляційного суду необхідно скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.