розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2016 року,

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідач самовільно здійснила підключення до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку з порушенням схеми обліку, у результаті чого позивачу було заподіяно майнові збитки у розмірі 18 152 грн 97 коп.

У зв'язку з викладеним ПАТ "Київенерго" просило суд стягнути з відповідача на свою користь 18 152 грн 97 коп. боргу за спожиту та необліковану електроенергію.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Київенерго" заборгованість за спожиту необліковану електричну енергію за актом про порушення від 09 лютого 2015 року № 36750 у сумі 18 152 грн 97 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ПАТ "Київенерго" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Виходячи з вимог ст. 316 ЦПК України щодо змісту, рішення апеляційного суду повинно мати: мотивувальну частину із зазначенням мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлених судом першої інстанції обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин; назви, статті закону, на підставі якого вирішено справу; резолютивну частину із зазначенням висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку апеляційного суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте рішення апеляційного суду не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Задовольняючи указаний позов, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, зазначивши, що за актом про порушення від 09 лютого 2015 року № 36750 у відповідача перед позивачем є заборгованість, яка не погашена.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із недоведеності зазначених позовних вимог, вказавши, що при складанні акта про порушення від 09 лютого 2015 року № 36750, яким виявлено здійснення відповідачем самовільного підключення до мережі енергопостачальної організації та отримання електроенергії, не було дотримано вимог Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2006 року № 122 (122-2006-п) , п. п. 3.1, 4.1, 4.6, 4.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії та п. 53 Правил користування електричною енергією для населення.

Зокрема, апеляційний суд виходив із того, що в зазначеному акті в графі "з актом про порушення ознайомлений споживач, або уповноважена ним особа" зазначено "відсутній", підпис споживача також відсутній, як відсутня і відмітка в акті про відмову споживача від підпису в акті. Крім того, у вказаному акті не зафіксовано та не позначено на схемі місце підключення безоблікового проводу, не зазначено межу балансової належності та не зазначено частину електромережі за балансовою належністю, до якої було здійснено самовільне підключення безоблікового проводу.

Однак із вказаними висновками апеляційного суду не можна погодитися виходячи з наступного.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Правовідносини у сфері постачання та споживання електроенергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) (далі - ПКЕЕН), Порядком визначення розміру і відшкодування збитків, завданих електропостачальнику внаслідок розкрадання електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2006 року № 122 (122-2006-п) (далі - Порядок), Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року № 562 (z0782-06) (далі - Методика).

Судами установлено, що ОСОБА_3 є споживачем електричної енергії, яку постачає ПАТ "Київенерго" на її ім'я за адресою: АДРЕСА_1, де проживає відповідач, та на яку позивачем відкрито особовий рахунок одержувача електроенергії № НОМЕР_1.

Відповідно до акта про порушення від 09 лютого 2015 року № 36750, 09 лютого 2015 року працівниками ПАТ "Київенерго" під час обстеження розрахункового приладу обліку електроенергії за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено порушення, а саме: самовільне підключення електроустановок до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку з порушенням схеми обліку. Самовільне підключення виконано приховано, виявити порушення при контрольному огляді можливості не було, внаслідок чого електрична енергія недовраховується. Підключення поза приладом обліку було демонтовано, зразок дроту опломбовано в пакет пломбою НОМЕР_2. Позаоблік було виявлено при розбиранні захисних панелей за допомогою викруток № № 6332 та 125.

Згідно з протоколом засідання комісії із розгляду вказаного акта про порушення від 02 червня 2015 року № 2277 ОСОБА_3 порушила ПКЕЕН (1357-99-п) ,

завдавши позивачеві матеріальних збитків за недонараховану електроенергію у розмірі 18 152 грн 97 коп. Згідно із вказаним протоколом, який знаходиться на а. с. 8, розгляд зазначеного акта відбувся за присутності представника споживача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від 26 травня 2015 року.

Протоколом засідання комісії з розгляду та розв'язання суперечностей, спірних ситуацій між ПАТ "Київенерго" та споживачами м. Києва від 01 липня 2015 року № 55 установлено, що акт від 09 лютого 2015 року № 36750 складено з порушенням вимог п. 53 ПКЕЕН (1357-99-п) та Методики, а саме: за відсутності споживача та рекомендовано ПАТ "Київенерго" скасувати нарахування за актом від 09 лютого 2015 року № 36750, оскільки він складений за відсутності власника квартири.

Відповідно до протоколу від 22 вересня 2015 року № 3434 засідання комісії із розгляду акта про порушення від 09 лютого 2015 року № 36750 ОСОБА_3 порушила ПКЕЕН (1357-99-п) , завдавши позивачеві матеріальних збитків за недораховану електроенергію у розмірі 18 152 грн 97 коп. Вказаним протоколом вирішено залишити без змін рішення комісії, оформлене протоколом від 02 червня 2015 року № 2277.

Так, п. п. 8, 9 ПКЕЕН (1357-99-п) передбачено, що прилади обліку електричної енергії мають бути придбані, встановлені, підключені енергопостачальником. Споживання електричної енергії без приладів обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; розкомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; створення перешкод у здійсненні державного енергетичного нагляду та у виконанні робіт, пов'язаних з обслуговуванням об'єктів електроенергетики; порушення правил охорони електричних мереж; порушення правил користування енергією; насильницькі дії, які перешкоджають оперативному персоналу та посадовим особам об'єктів електроенергетики виконувати свої службові обов'язки; незабезпечення енергією споживачів, що не допускають порушень своїх обов'язків перед енергопостачальниками.

Згідно з п. 48 ПКЕЕН (1357-99-п) споживач несе відповідальність згідно із законодавством за: прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією; ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладу обліку; розукомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; насильницькі дії, що перешкоджають посадовим особам енергопостачальника виконувати свої службові обов'язки.

Пунктом 53 ПКЕЕН (1357-99-п) визначено, що в разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження.

Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника.

Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів.

Енергопостачальник повідомляє споживача не пізніше ніж за 20 календарних днів до дня засідання комісії про його час і дату.

Акт про порушення цих Правил не розглядається у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживача про час і дату засідання комісії.

Рішення комісії з розгляду актів оформляється протоколом, копія якого видається споживачу.

У протоколі зазначається інформація про причетність споживача до порушення цих Правил.

У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та Методики.

Пунктом 53 ПКЕЕН (1357-99-п) передбачено, що акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального та процесуального права, помилковим є висновок апеляційного про відмову в задоволенні указаного позову з тих підстав, що при складанні акта про порушення від 09 лютого 2015 року № 36750 не було дотримано вимог вищевказаних Порядку, Методики і ПКЕЕН (1357-99-п) .

Таким чином апеляційний суд порушив такий принцип цивільного процесуального судочинства, як диспозитивність, щодо оцінки доказів та в достатній мірі не дослідив питання про те, якими доказами обґрунтовує відповідач заперечення проти позову.

Оскільки суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 11, 212- 215, 303, 304, 316 ЦПК України не дотримався норм процесуального права, не встановив фактичних обставин, які підлягають застосуванню, тому колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалене у справі рішення апеляційного суду - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах