головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 05 травня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із указаним позовом, у якому з урахуванням доповнень та уточнень просила стягнути на її користь солідарно із ОСОБА_7, ОСОБА_8 витрати на лікування у розмірі 4 872 грн; відшкодування заробітку, втраченого внаслідок втрати професійної (загальної) працездатності; додаткові витрати, викликані необхідністю санаторно-курортного лікування у розмірі 67 032 грн; відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.

На обґрунтування вимог зазначила, що 21 листопада 2014 року близько 15 год. в напрямку вул. Пушкіна у м. Полтаві ОСОБА_7, керуючи автомобілем DAEWOO Lanos, номерний знак НОМЕР_1 (власник ОСОБА_8), виїхав на заборонений сигнал світлофора на регульованому пішохідному переході та скоїв наїзд на неї як пішохода, коли вона переходила проїзну частину дороги на регульованому пішохідному переході на зелений сигнал світлофора. Внаслідок наїзду їй спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому тіла Тн 12 хребця та зниження висоти диску Тн 12-ЛІ хребців; закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Наведені обставини та вину ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, встановлено вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2015 року.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у рахунок відшкодування майнової шкоди 4 680 грн 17 коп., у рахунок відшкодування моральної школи - 50 000 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування втраченого заробітку, відшкодування додаткових витрат відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 05 травня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення майнової шкоди, зменшено суму майнової шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6, 4 680 грн 17 коп. до 4 279 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів у частині відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на лікування, відмовити ОСОБА_6 у позові про відшкодування моральної шкоди, а в частині стягнення витрат на лікування передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 21 листопада 2014 року близько 15 год. в напрямку вул. Пушкіна у м. Полтаві ОСОБА_7, керуючи автомобілем DAEWOO Lanos, номерний знак НОМЕР_1 (власник ОСОБА_8), виїхав на заборонений сигнал світлофора на регульованому пішохідному переході та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, коли вона переходила проїзну частину дороги на регульованому пішохідному переході на зелений сигнал світлофора. Внаслідок наїзду їй спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому тіла Тн 12 хребця та зниження висоти диску Тн 12-ЛІ хребців; закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Наведені обставини та вину ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, встановлено вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2015 року.

Вирішуючи вимоги ОСОБА_6 у частині відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на лікування, суди виходили із доведеності витрат на лікування, відповідності суми у розмірі 50 000 грн для відшкодування завданої позивачу ушкодженням здоров'я моральної шкоди. Доводи ОСОБА_7 про можливість отримання позивачем страхового відшкодування від страховика цивільно-правової відповідальності винного водія відхилено із посиланням на те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Колегія суддів погоджується із такими висновками судів.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

За ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

На підставі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вимоги ст. ст. 60, 179, 213, 214, 301 ЦПК України зобов'язують суд з'ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

Повно та всебічно дослідивши обставини справи на підставі оцінки кожного здобутого доказу окремо та усіх доказів у їх сукупності з дотриманням правил, передбачених ст. ст. 185, 187, 189, 212 ЦПК України, суди встановили вину ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесне ушкодження; дійшли висновку про доведеність понесених позивачем витрат на лікування у розмірі 4 279 грн, із якого апеляційний суд виключив чеки на загальну суму 401 грн 17 коп. у зв'язку з тим, що придбані на цю суму товари не пов'язані із лікуванням позивача від ушкоджень внаслідок ДТП.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів у справі.

За вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суди врахували обставини заподіяння позивачу тілесних ушкоджень, їх тяжкість та тривалість фізичних страждань, те, що позивач значний час була прикута до ліжка, потребувала сторонньої допомоги, а її стан вимагав додаткових зусиль до організації свого життя.

Необґрунтованими є й доводи касаційної скарги про те, що непред'явлення вимог до страховика цивільно-правової відповідальності винного водія є підставою для відмови у позові до заподіювача шкоди, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди (висновки Верховного Суду України, викладені у постанов № 6-954цс16 від 28 жовтня 2016 року).

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, у частині вирішення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на лікування рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються та в силу положень ст. 335 ЦПК України не переглядаються.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 05 травня 2016 року у частині вирішення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на лікування залишити без змін.