розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2016 року,

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором про відкриття та обслуговування поточного рахунку з оформленням платіжної картки.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09 липня 2013 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_3 був укладений договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку з оформленням платіжної картки, відповідно до умов якого банк, підставі заяви-анкети на відкриття поточного рахунку, оформив позичальнику платіжну картку міжнародної платіжної системи MASTERCARD WORLD, відкрив поточний рахунок НОМЕР_1 у гривні та здійснював його обслуговування.

09 липня 2013 року була укладена додаткова угода № 1 до договору, відповідно до умов якої відповідачка отримала кошти на споживчі цілі шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом у сумі 40 тис. грн із терміном повернення до 08 липня 2015 року та сплатою 32 % річних.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 24 квітня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 64 176 грн 72 коп., яку позивач просив стягнути з відповідачки.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість за договором про відкриття та обслуговування поточного рахунку з оформленням платіжної картки від 09 липня 2013 року у розмірі 64 176 грн 72 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України (1618-15) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що 09 липня 2013 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір про відкриття обслуговування поточного рахунку з оформлення платіжної картки, відповідно до умов якого банк, на підставі заяви-анкети на відкриття поточного рахунку з оформлення платіжної картки, оформив відповідачці платіжну картку міжнародної платіжної системи MASTERCARD WORLD та ПІН-код до неї й відкрив поточний рахунок НОМЕР_1 у гривні.

У цей же день між ПAT "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 про відкриття кредитної лінії у межах зарплатних проектів, відповідно до якої відповідачка отримала кошти на споживчі цілі шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом у сумі 40 тис. грн із терміном повернення до 08 липня 2015 року та сплатою 32 % річних.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов зазначеного вище договору станом на 24 квітня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 64 176 грн 72 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 39 979 грн 93 коп., заборгованості за процентами - 11 920 грн 93 коп., штрафу за прострочення сплати кредиту - 900 грн, штрафу за прострочення сплати процентів - 1 500 грн, інфляційних втрат від суми неповернутого кредиту - 6 470 грн 51 коп., інфляційних втрат від суми заборгованості за процентами - 2 821 грн 74 коп., 3 % річних за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 395 грн 17 коп., 3 % річних за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 188 грн 44 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ "Брокбізнесбанк", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконує належним чином, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, що дає право банку вимагати стягнення кредиту, сплати процентів, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного між сторонами договору про відкриття та обслуговування поточного рахунку з оформленням платіжної картки та додаткової угоди до нього від 09 липня 2013 року, погашення кредиту повинно відбуватись із 25 серпня 2014 року.

Згідно з наданим розрахунком ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором станом на 24 квітня 2015 року становить 64 176 грн 72 коп.

Із матеріалів справи вбачається, що представник відповідачки у судовому засіданні позов визнала частково та пояснила суду, що відповідачка визнає заборгованість за тілом кредиту та відсотками.

Задовольняючи позов ПАТ "Брокбізнесбанк" у повному обсязі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, надав належної оцінки фактичним обставинам справи, правам та обов'язкам сторін, з урахуванням правовідносин, що між ними виникли, та змісту ст. 625 ЦК України.

Доводи скарги ОСОБА_3 із приводу того, що після подання ПАТ "Брокбізнесбанк" позову і прийняття його судом першої інстанції до розгляду вона двічі здійснювала погашення заборгованості за договором, проте позивачем не була зменшена сума заборгованості, колегія відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 6 додаткової угоди № 1 до кредитного договору проценти за користування кредитною лінією нараховуються ПАТ "Брокбізнесбанк" у валюті рахунку, починаючи із дати фактичного використання кредитних коштів. Проценти нараховуються щомісячно у межах користування кредитним лімітом, на суму фактичного залишку заборгованості, із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування процентів за користування кредитним лімітом здійснюється за поточний календарний місяць в останній робочий день місяця.

Згідно з пунктом 14 додаткової угоди № 1 у разі порушення строків погашення заборгованості за кредитною лінією та/або строків сплати процентів за користування кредитною лінією, а також інших платежів власник рахунку сплачує банку штраф за кожен факт такого порушення у розмірі 100 грн. Штраф стягується щомісячно до моменту усунення такого порушення.

Згідно з пунктом 15 додаткової угоди № 1 при надходженні на рахунок коштів погашення існуючої заборгованості відбувається у наступній черговості:

- у першу чергу погашається заборгованість за штрафами (якщо штрафи будуть мати місце);

- у другу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитною лінією (якщо прострочення буде мати місце);

- у третю чергу погашається прострочена заборгованість за по поверненню кредитної лінії (якщо прострочення буде мати місце);

- у четверту чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитною лінією;

- у п'яту чергу погашається строкова заборгованість з повернення кредитної лінії.

У поясненнях представник ПАТ "Брокбізнесбанк" не заперечував проти того, що відповідачкою були сплачені кошти у розмірі 4 800 грн і зазначив, що сплачені нею після подання позовної заяви кошти спрямовані банком на погашення заборгованості, як передбачено пунктом 15 додаткової угоди № 1.

Доводи скарги з приводу того, що неправильно визначена дата повернення тіла кредиту призвела до невірного розрахунку штрафних санкцій за прострочення основного зобов'язання, колегія суддів також відхиляє, оскільки висновки з цього приводу, зроблені судами попередніх інстанцій, ґрунтуються на встановлених у суді обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.

Відповідно до пунктів 6, 7 додаткової угоди № 1 проценти за користування кредитною лінією нараховуються банком, починаючи із дати фактичного використання коштів.

Власник рахунку сплачує банку проценти за користування кредитною лінією щомісячно, не пізніше 22 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти.

Відповідно до пункту 6.2.7 договору власник рахунку зобов'язується не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним, у разі виникнення овердрафту, відшкодувати банку суму заборгованості овердрафтом та сплатити нараховані проценти за користування ним.

Оскільки відповідно до виписки з рахунку за період 09 липня 2013- 23 квітня 2015 року зняття готівки відбулося 10, 20 та 24 липня 2013 року, проценти за користування кредитною лінією за липень 2013 року підлягають сплаті не пізніше 25 липня 2013 року.

З урахуванням вищенаведеного, суди, погодившись із розрахунком банку, у якому визначено первинну дату погашення заборгованості за кредитом, нараховано штраф за порушення основного зобов'язання, розраховано 3 % річних та інфляційні витрати, починаючи із 25 липня 2014 року, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення кредитної заборгованості у вказаному вище розмірі.

Крім того, сторонами при укладанні додаткової угоди у п. 14 визначено порядок сплати штрафу - за кожен факт порушення у розмірі 100 грн, та встановлено перелік порушень, за які стягується штраф: порушення строків погашення заборгованості за кредитною лінією, порушення строків сплати процентів за користування кредитною лінією, порушення строків сплати інших платежів.

Таким чином банком застосовано штраф за кожне окремо визначене порушення та за кожен факт такого порушення відповідно до умов договору, із чим правильно погодилися й суди попередніх інстанцій.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів також не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Отже, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ст. 332 ЦПК України рішення та ухвала судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржуване рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2016 року залишити без змін.