розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року,

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 листопада 2007 року № 264/П/40/2007-840 в розмірі 145 842,35 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29 листопада 2007 року, а саме: на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 35 кв. м, житловою площею 18,70 кв. м, яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2007 року, шляхом його продажу ПАТ КБ "Надра" із застосуванням процедури продажу, викладеному в ст. 38 Закону України "Про іпотеку", з укладенням від імені позивача договору купівлі-продажу нерухомого майна із будь-якою особою-покупцем за ціною, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, з наданням банку всіх повноважень продавця предмету іпотеки. Позивач просив на час реалізації предмету іпотеки передати його в управління ПАТ КБ "Надра" з правом зміни замків, обладнанням охоронними пристроями предмета іпотеки.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року, позов ПАТ КБ "Надра" задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 листопада 2007 року № 264/П/40/2007-840 в сумі 80 994,40 доларів США, а саме: на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу із застосуванням процедури, передбаченої ст. 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки.

В частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити виконання рішення на період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Стрюкової І.О. просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Установлено, що 29 листопада 2007 року між ВАС КБ "Надра" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 264/П/40/2007-870, відповідно до його умов ОСОБА_4 отримав кредитні кошти в розмірі 84 515,88 дол. США, зі строком їх повернення - 12 листопада 2031 рік.

18 листопада 2010 року між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 1 відповідно до якої сторони домовились про надання ОСОБА_4 відстрочки сплати частини необхідних у період з 18 листопада 2010 року по 18 травня 2011 року, при цьому розмір необхідного платежу визначається в додатку до додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною кредитного договору від 29 листопада 2007 року № 264/11/40/2007-870.

У порушення вимог законодавства та умов кредитного договору відповідач не здійснює погашення кредиту та не сплачує відсотки за користування кредитом у строки та в розмірах встановлених кредитним договором.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки від 29 листопада 2007 року.

Відповідно до змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості, наданої позивачем нараховуються штраф та пеня з 2007 року по 25 квітня 2014 року.

У серпні 2015 ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.

Відповідно до пунктів 1.1 та 2.4 кредитного договору погашення кредиту (заборгованості за кредитом, процентами, винагородою) повинно здійснюватись позичальником частинами до "27" числа кожного місяця.

Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Відповідно до вимог статті 266, частини другої статті 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-160цс14.

Статтею 258 ЦК України встановлено, що для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік.

Отже частково задовольняючи позовні вимоги банку суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вказував на те, що всі нарахування за користування коштами та інші виплати, передбачені договором, підлягають стягненню до дати повернення коштів, але в межах строку позовної давності.

Крім цього апеляційним судом встановлено, що посилання банку на те, що згідно з умовами кредитного договору сторони погодили збільшення строку позовної давності до 10 років спростовуються додатковою угодою № 2 в якій викладено умови кредитного договору в новій редакції, яка не передбачає збільшення такого строку.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" Стрюкової ІриниОлександрівни відхилити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року залишити без змін.