розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, треті особи: фізична особа - підприємець ОСОБА_5, Дочірнє підприємство "Самміт Книга", журнал "Chercher la femme", продюсерське агентство "La femme", про захист авторських прав, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 - на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 липня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що протягом 2008 - 2010 років вона своєю творчою працею створила картини під назвами "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_6 23 березня 2015 року в інтернет-магазині "Yakаboo", в якому свою господарську діяльність здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.), здійснено публічний показ та розповсюдження (реалізацію) щоденника під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_7", у структурі якого без її дозволу відтворено вищевказані твори образотворчого мистецтва. Щоденник "ІНФОРМАЦІЯ_7" є складеним твором. Незаконним публічним показом та розповсюдженням контрафактних примірників творів відповідач порушив її авторські права. Ураховуючи зазначене, просила поновити її порушені авторські права шляхом стягнення з відповідача компенсації в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (1 218 грн) за кожний об'єкт інтелектуальної власності.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 липня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 14 616 грн та судові витрати у сумі 243 грн 60 коп., а всього - 14 859 грн 60 коп.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2016 року змінено рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення компенсації за порушення авторських прав у розмірі 14 616 грн; стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 12 180 грн.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 - просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Статтею 1 ЦПК України установлено, що завданнями цивільного судочинства є, зокрема справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Виходячи з вимог ст. 316 ЦПК України щодо змісту, рішення апеляційного суду повинно мати: мотивувальну частину із зазначенням мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлених судом першої інстанції обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин; назви, статті закону, на підставі якого вирішено справу; резолютивну частину із зазначенням висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку апеляційного суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду відповідають наведеним нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 435, 437 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Авторське право виникає з моменту створення твору. Автору твору належать особисті немайнові права, а також майнові права, визначені ст. 440 ЦК України та ст. 15 вказаного Закону, зокрема виключне право дозволяти використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Відповідно до ч. 1 Закону (3792-12) автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Частиною 2 ст. 1107 ЦК України передбачено, що договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору що розпорядження майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є автором творів образотворчого мистецтва - картин під назвами "ІНФОРМАЦІЯ_9, "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3.", "ІНФОРМАЦІЯ_4, "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_8..!", що не заперечується відповідачем і підтверджується сертифікатами на картини, свідоцтвами про реєстрацію авторського права на збірки творів образотворчого мистецтва та рішеннями Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію авторського права на твір.

Копії зазначених картин були включені в щоденник "ІНФОРМАЦІЯ_7", який є складеним твором та книжковим продуктом, в якому поєднано щоденник та збірник даних на тематику краси і здорового способу життя, що є самостійним об'єктом авторського права.

Видавцем цього щоденника є ТОВ "Ля Фамм", засновник журналу "Chercher la femme" та продюсерського центру "La femme". Щоденник "ІНФОРМАЦІЯ_7" був поставлений відповідачу за договором поставки, укладеним із ФОП ОСОБА_7 від 29 листопада 2014 року.

20 березня 2015 року ФОП ОСОБА_8 придбала у відповідача в інтернет-магазині "Yakaboo" два примірники щоденника "ІНФОРМАЦІЯ_7" за 206 грн.

23 березня 2015 року в інтернет-магазині "Yakаboo", в якому свою господарську діяльність здійснює ФОП ОСОБА_4, здійснено публічний показ та розповсюдження (реалізацію) щоденника під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_7", в структурі якого відтворено вищевказані твори образотворчого мистецтва. Щоденник "ІНФОРМАЦІЯ_7" є складеним твором.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем здійснено публічний показ та розповсюдження (реалізацію) щоденника під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_7", який є складеним твором, у структурі якого відтворено твори образотворчого мистецтва, автором яких є ОСОБА_3, та без дозволу останньої. Позивач не надавала дозволу на включення до щоденника "ІНФОРМАЦІЯ_7" копій своїх картин, таким чином, розповсюдженням контрафактних примірників творів позивача відповідач порушив її авторські права. З урахуванням порушеного права суд стягнув компенсацію в розмірі двох мінімальних заробітних плат за один реалізований контрафактний примірник твору, що склало 14 616 грн.

Однак повністю з такими висновками, а саме в частині визначення розміру компенсації, обґрунтовано не погодився апеляційний суд та, дійшовши висновку про зменшення розміру компенсації із 14 616 грн до 12 180 грн, правильно врахував роз'яснення, викладені у п. 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (v0005700-10) , згідно з якими відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 тис. мінімальних заробітних плат (п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд обґрунтовано визнав помилковим висновок суду першої інстанції про визначення розміру компенсації з розрахунку двох мінімальних заробітних плат (1 218 грн) за один реалізований контрафактний примірник твору, в загальній сумі 14 616 грн.

Дійшовши висновку про визначення суми компенсації у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, що станом на час розгляду справи в суді першої інстанції становила 1 218 грн, тобто 12 180 грн, апеляційний суд правильно врахував та належно оцінив такі обставини, як нетривалість порушення відповідачем авторських прав позивача, реалізацію відповідачем всього двох примірників щоденника та отримання незначного доходу.

При цьому апеляційний суд надав належну оцінку тій обставині, що порушення відповідачем авторських прав позивача є разовим, оскільки вона реалізовувала товар, що є складеним твором, а включені до нього об'єкти авторського права, автором яких є позивач, є наповненням цього твору та не є окремими його елементами та предметами реалізації, від яких відповідач мав на меті отримання прибутку.

Ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 316 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі представника позивача доводи зводяться до непогодження із визначеними судами розмірами компенсації, однак такі доводи є безпідставними, враховуючи вищевказані положення норм матеріального права та роз'яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (v0005700-10) , а також установлені судами обставини справи, крім того, ці доводи зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалене у справі рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення суду апеляційної інстанції - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.