Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

Ситнік О.М., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Передпускова дирекція шахти № 10 "Нововолинська" про стягнення одноразової допомоги, належної при звільненні з роботи, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Волинської області від 01 вересня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з Державного підприємства "Передпускова дирекція шахти № 10 "Нововолинська" (далі - ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська") на свою користь одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 12 861 грн 99 коп. та відшкодувати їй понесені судові витрати на оплату правової допомоги.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що вона тривалий час (17 років, 7 місяців і 4 дні), починаючи з 1998 року працювала на підприємствах вугільної промисловості. Останній час із 01 червня 2012 року по 11 березня 2016 року працювала в ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська", звільнена з роботи у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню роботи згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України. Із 01 січня 2012 року їй призначено пенсію за віком. Посилається на п. 2.15 галузевої угоди, укладеної між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, яким передбачено, що працівнику, який має право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу, товариства і др.) (незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі (у тому числі на підприємствах колишнього СРСР) і середнього заробітку, але не менше, зокрема: для жінок, що мають 17,5 років стажу роботи у галузі - у розмірі тримісячного заробітку. Ця допомога сплачується незалежно і без врахування вихідної допомоги, або інших компенсаційних виплат, на які має право працівник згідно з чинним законодавством. Позивач вказує, що аналогічне положення міститься і в п. 12.4 колективного договору, укладеного між ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська" та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації цього підприємства. Зазначила, що на її звернення з проханням виплатити одноразову допомогу у зв'язку зі звільненням з роботи на пенсію у розмірі трьох середніх заробітків відповідач відмовив у виплаті зазначеної одноразової допомоги, оскільки вважав, що її звільнення з роботи 11 березня 2016 року не є першим звільненням у зв'язку з виходом на пенсію та що після призначення пенсії за віком з 01 січня 2012 року вона вже була звільнена з філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськшахтобуд" (далі - ТОВ "Луганськшахтобуд") 31 травня 2012 року. Одноразова допомога, передбачена працівнику, який є пенсіонером, філією ТОВ "Луганськшахтобуд" не виплачувалась. Після призначення позивачу пенсії за віком вона вперше звільнилась із роботи 11 березня 2016 року, тому вважає, що їй належить одноразова допомога при звільненні у розмірі тримісячного заробітку. Середньомісячний заробіток перед звільненням становив 4 287 грн 33 коп., тому вважає, що відповідач повинен був сплатити їй при звільненні одноразову допомогу у сумі 12 861 грн 99 коп.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 18 травня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська" на користь ОСОБА_3 12 861 грн 99 коп. належної при звільненні з роботи одноразової допомоги, а також 1 051 грн 20 коп. сплачених судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 01 вересня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, з урахуванням уточнень від 21 вересня 2016 року, ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає наведеним нормам процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення, або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст. 235 КЗпП України), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Судом установлено, що ОСОБА_3 перебувала з відповідачем у трудових відносинах і була звільнена 11 березня 2016 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, з виплатою вихідної допомоги у розмірі, встановленому ст. 44 КЗпП України (одного середньомісячного заробітку). Стаж роботи ОСОБА_3 в ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська" становить 3 роки 9 місяців 10 днів. Стаж роботи ОСОБА_3 у вугільній галузі становить 17 років 7 місяців 4 дні.

ОСОБА_3 із 01 січня 2012 року довічно призначено пенсію за віком.

Згідно з довідкою ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська" від 16 березня 2016 року № 7.3.1/291 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_3 складає 4 287 грн 33 коп.

Також установлено, що ОСОБА_3 зверталася до ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська" із вимогою про виплату їй у зв'язку зі звільненням одноразової допомоги згідно з договором.

Відповідно до листа-відповіді ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська" від 18 березня 2016 року № 1.8/297 на момент звільнення ОСОБА_3 з нею було проведено повний розрахунок і здійснено виплату вихідної допомоги, яка виплачується працівникові у розмірі, не менше середньомісячного заробітку. Підприємство вважає, що перше звільнення ОСОБА_3 було у травні 2012 року, тобто під час трудових відносин із ТОВ "Луганськшахтострой".

Згідно з п. 12.4 колективного договору, укладеного між ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська" та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська", який діяв на момент звільнення ОСОБА_3 із роботи, працівнику, який має право на пенсію за віком чи по інвалідності, при першому його звільненні з підприємства (незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи у галузі та середнього заробітку, але не менше: для жінок: 7,5 років - середньомісячний заробіток; 12,5 років - двомісячний заробіток; 17,5 років - тримісячний заробіток.

Пунктом 12.15 галузевої угоди, укладеної між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, передбачено, що працівнику, який має право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу, товариства і др.) (незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі (у тому числі на підприємствах колишнього СРСР) і середнього заробітку, але не менше: при стажі роботи в галузі понад (років) зокрема: для жінок, що мають 17,5 років стажу роботи у галузі - у розмірі трьох середньомісячних заробітків.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаної галузевої угоди положення угоди є обов'язковими для застосування при укладанні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності та господарювання, (у тому числі тих, що здійснюють свою діяльність на умовах договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства), а також під час розгляду трудових спорів.

Установивши, що позивач ОСОБА_3 вперше звільнилася з підприємства ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська", має право на пенсію за віком, загальний стаж її роботи у вугільній галузі становить більше 17,5 років, звільнена за п. 2 ст. 40 КЗпП України, а також враховуючи положення п. 12.4 колективного договору та п. 12.15 галузевої угоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення на користь позивача одноразової допомоги у розмірі тримісячного заробітку.

При цьому на спростування доводів відповідача про те, що позивач звільнена з підприємства не вперше, оскільки раніше була звільнена з ТОВ "Луганськшахтострой", суд правильно зазначив, що ТОВ "Луганськшахтострой" є окремою юридичною особою, на яку не поширюється дія колективного договору, укладеного між ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська" та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська", і ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська" не є правонаступником ТОВ "Луганськшахтострой".

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення спору, на порушення вимог ст. ст. 10, 57, 60, 212, 303 ЦПК України не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Зокрема, помилковим є висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення одноразової допомоги, належної при звільненні з роботи, пред'явлених до ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська", з тих підстав, що на час звільнення по переводу з ТОВ "Луганськшахтобуд" 31 травня 2012 року і працевлаштування 01 червня 2012 року у ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська", отримуючи пенсію за віком, маючи необхідний стаж роботи у вугільній галузі та звільнившись вперше, позивач набула права на отримання передбаченої галузевою угодою оспорюваної одноразової допомоги, однак не реалізувала свого права.

Такі обставини були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, зазначивши, що ТОВ "Луганськшахтострой" є окремою юридичною особою, на яку не поширюється дія колективного договору, укладеного між ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська" та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська", і ДП "ПДШ № 10 "Нововолинська" не є правонаступником ТОВ "Луганськшахтострой".

Однак апеляційний суд усупереч вимогам ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України не зазначив обставин і фактів на спростування цих висновків, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 01 вересня 2016 року скасувати, рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 18 травня 2016 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.