розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2015 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 22 червня 2016 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, у якому посилалась на те, що 05 травня 2014 року між нею тапублічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") укладено договір № 010-06511-050514 про надання банківських послуг за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування "myDELTA" та договір № 010-06511-050514 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів.

У день укладення зазначених договорів і відкриття банком поточного рахунку у гривнях вона внесла на нього 19 тис. грн, який у подальшому поповнювала. 16 травня 2014 року через всесвітню мережу інтернет за допомогою вказаної системи дистанційного банківського обслуговування "myDELTA" нею відкрито у банку депозитний рахунок НОМЕР_1 "8 років разом on-line" шляхом укладення відповідного договору № 00003007108907, на який переказала з поточного рахунку 180 тис. грн. Строк дії депозитного договору закінчився 12 листопада 2014 року, після чого кошти банком були перераховані на поточний рахунок. Однак на її неодноразові заяви видати належні їй грошові кошти, банк повністю їх не видав. Станом на 08 лютого 2015 року залишок коштів на її поточному рахунку становив 118 616 грн 79 коп.

Посилаючись на те, що банк не виконує своїх зобов'язань за договором банківського рахунка, просила задовольнити позов.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2015 року позов задоволено. Зобов'язано ПАТ "Дельта Банк" видати ОСОБА_3 всі грошові кошти, що містяться на її поточному рахунку НОМЕР_2. Стягнуто з ПАТ "Дельта Банк" на користь ОСОБА_3 4 560 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 22 червня 2016 року рішення Мукачівського міськрайонного суду від 13 липня 2015 року змінено. Зобов'язано ПAT "Дельта Банк" виплатити ОСОБА_3 кошти у розмірі 3 713 грн 27 грн. Стягнуто з ПAT "Дельта Банк" на користь ОСОБА_3 4 560 грн витрат на правову допомогу. Стягнуто з ПAT "Дельта Банк" на користь держави 1 304 грн 77 коп. судового збору.

У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення апеляційного суду не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом установлено, що 05 травня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір № 010-06511-050514 про надання банківських послуг за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування "myDELTA" та договір № 010-06511-050514 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів. У день укладення зазначених договорів і відкриття банком поточного рахунку у гривнях вона внесла на нього 19 тис. грн, який у подальшому поповнювала.

16 травня 2014 року через всесвітню мережу інтернет за допомогою вказаної системи дистанційного банківського обслуговування "myDELTA" нею відкрито у банку депозитний рахунок НОМЕР_1 "8 років разом on-line" шляхом укладення відповідного договору № 00003007108907, на який переказала з поточного рахунку 180тис. грн. Строк дії депозитного договору закінчився 12 листопада 2014 року.

Після закінчення строку дії депозитного договору банком перераховано кошти та нараховані відсотки із вкладного рахунку позивачки на її поточний рахунок, відкритий у цьому ж банку.

02 березня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 51 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

ОСОБА_3 включена до списку осіб для отримання виплат і 19 червня 2015 року вже отримала грошові кошти у розмірі 114 903 грн 52 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання банком законних розпоряджень позивача суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1068 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору, позбавляє позивачку права володіти та розпоряджатися належними їй на праві власності грошовими коштами.

Суд апеляційної інстанції фактично погодився з рішенням суду першої інстанції, змінив його, стягнувши з відповідача на користь позивачки залишок невиплаченої суми, яка знаходиться на поточному банківському рахунку останньої.

Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачаться, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 прийнято рішення № 51 про запровадження з 03 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Постановою Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПAT "Дельта Банк"

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) визначено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами фізичних осіб, а його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банку.

Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 5 ст. 36 Закону під час здійснення тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 цієї статті не поширюються на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у національній валюті України (ч. 6 ст. 36 Закону).

Гранична сума коштів за вкладом, яка підлягає відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, становить не більше 200 тис. грн.

За приписами ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 37 Закону уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб має право, зокрема продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.

Ураховуючи наведене задоволення вимог позивача щодо перерахування та/або повернення грошових коштів може відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом, який є спеціальним.

Відповідно до ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (далі - Закон № 4452-VI (4452-17) ), який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону № 4452-VI ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами норми Закону є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 Закону № 4452-VI врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 4452-VI з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України, погодившись із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивачки грошових кошів, що містяться на її поточному рахунку у ПАТ "Дельта Банк", не звернув уваги на те, що з 02 березня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" із ринку. Тобто на момент ухвалення рішення судом першої інстанції (15 липня 2015 року) у банку вже діяла тимчасова адміністрація, що унеможливило вирішення питання у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом.

У силу наданих чинним ЦПК України (1618-15) повноважень апеляційний суд не усунув допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, та, не врахувавши доводів апеляційної скарги, змінив його лише в частині стягнення коштів з поточного рахунку позивачки.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.