розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 - на рішення апеляційного суду Одеської області від 28 липня 2016 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, у якому просив стягнути з відповідачів майнову та моральну шкоду, завдану поставкою товару неналежної якості.

Позов обґрунтовано тим, що у вересні 2013 року він та ОСОБА_4, ОСОБА_5 дійшли згоди про передачу бетону марки М300 для закладення фундаменту будинку, після чого він (позивач) сплатив його вартість.

Крім того, 09 вересня 2013 року між ним та ОСОБА_6 укладено договір поруки, за умовами якого останній поручився за належне виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов'язань із поставки бетону.

У період із вересня до листопада 2013 року відповідачі здійснювали поставку бетону на об'єкт будівництва, а їм передавались грошові кошти за товар. На підтвердження якості бетону ОСОБА_4 надала паспорти якості.

Однак після закладення бетону стали помітні недоліки у фундаменті, у зв'язку із чим 16 листопада 2013 року ним були відібрані кілька зразків бетону з фундаменту для проведення необхідних досліджень, за результатами яких установлено, що бетон не відповідає марці М300.

Він намагався з'ясувати всі обставини з відповідачами, а саме: з ОСОБА_4, якій передавалися грошові кошти, та ОСОБА_5, який здійснював поставку бетону, однак останні відмовилися від зустрічі.

Посилаючись на те, що внаслідок використання неякісного бетону при будівництві йому спричинена майнова шкода у вигляді збитків, крім того, він зазнав моральних страждань, уточнивши вимоги, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь 760 495 грн майнової шкоди та з ОСОБА_4 - 100 тис. грн моральної шкоди, на підставі ст. 1166 ЦК України.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 березня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 760 495 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

У частині вимог до ОСОБА_6 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 28 липня 2016 року зазначене судове рішення у частині стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 майнової та моральної шкоди, судових витрат скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України (1618-15) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1358 га та об'єкта будівництва, які розташовані по АДРЕСА_1.

У вересні та жовтні 2013 року на будівництво по АДРЕСА_1 для приватної особи ОСОБА_3 через ЗЖБИ доставлявся бетон марки М150 та М300 (а. с. 14-21, т.1).

Вказаний товар на будівництво по АДРЕСА_1 доставляли ОСОБА_4 і ОСОБА_5 транспортом, який належить їм на праві власності.

На підтвердження якості продукції ОСОБА_4 надала ОСОБА_3 паспорти виробника № 978396 (документ якості на виділену суміш) від 27 вересня 2013 року та № 19340 (документ якості на виділену суміш) від 16 жовтня 2013 року.

Після закладення бетону у фундамент стали помітні недоліки, у зв'язку з чим ОСОБА_3 був змушений звернутися до акредитованої незалежної випробувальної лабораторії товариства з обмеженою відпоаідальністю "Будіндустрія ЛТД" із метою визначення міцності бетону.

16 листопада 2013 року інженером товариства з обмеженою відпоаідальністю "Будіндустрія ЛТД" були відібрані кілька зразків бетону з фундаменту для проведення випробувань продукції. За результатами проведених випробувань було встановлено, що бетон, який був придбаний у відповідачів, не відповідає марці М300, що підтверджується протоколами про випробування продукції від 18 листопада 2013 року № № 368 та 369.

З огляду на зазначене, позивач був змушений провести роботи з демонтажу фундаменту, при закладенні якого був використаний неякісний бетон, та здійснити нове закладення фундаменту.

14 березня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до експерта із заявою щодо проведення будівельно-технічного дослідження, відповідно до висновку якого визначена сума збитків, завданих у результаті використання неякісного бетону при будівництві індивідуального жилого будинку по АДРЕСА_1, складає 578 030 грн.

Крім того, позивачем були проведені роботи з демонтажу фундаменту та нового закладення фундаменту, який був придбаний у товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТТ ЛТД".

При закладенні нового фундаменту було використано 25,5 куб. м бетону марки М150, що склало 16 065 грн, а також 208 куб. м бетону марки М300, що склало 166 400 грн. Сума коштів, що були використані на придбання бетону склала 182 465 грн, а загальна сума збитків, завданих унаслідок використання неякісного бетону при будівництві жилого будинку, 760 495 грн.

Також установлено, що позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про злочин стосовно шахрайських дій з боку товариства з обмеженою відповідальністю "МД Технолоджіс" у зв'язку із тим, що воно поставило неякісний бетон (а. с. 22,110, 111, т.1).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, входячи з положень ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, дійшов висновку про те, що позивачу завдано збитків унаслідок використання неякісного бетону при будівництві, поставленого відповідачами.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у позову, виходив із недоведеності позивачем факту протиправних дій відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, причинного зв'язку між їх діями і шкодою, а також вини останніх щодо виготовлення неякісного бетону.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, на підставі якої позивач обґрунтовував позовні вимоги, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди. Аналогічна відповідальність наступає й за завдану моральну шкоду, крім випадків, установлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд правильно виходив із того, що позивачем не доведено розміру шкоди, факту протиправних дій відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, причинного зв'язку між їх діями і шкодою, а також вини останніх щодо виготовлення неякісного бетону.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права: ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, які судом правильно застосовані.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом не взято до уваги те, що саме ОСОБА_5 та ОСОБА_4 замовлення та погоджені умови договірних відносин, ними ж безпосередньо отримані грошові кошти на поставку бетону, є безпідставними, оскільки відповідний договір у матеріалах справи відсутній, також відсутні й докази того, що відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є виробниками бетону М300, який поставлявся у вересні - жовтні 2013 року на будівництво по АДРЕСА_1, що саме ними були отримані кошти за поставлений на будівництво бетон.

З наявних у матеріалах справи накладних (а. с. 14-21) вбачається, що на них є печатка товариства з обмеженою відповідальністю "Рамбус-Трейл", проте відсутній будь-який підпис ОСОБА_4 чи ОСОБА_5, не зазначено, хто є постачальником зазначеного вище бетону.

У матеріалах справи також відсутні й будь-які квитанції щодо оплати позивачем чи отримання відповідачами коштів за поставлений бетон.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам (ст. 212 ЦПК України), у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

При цьому, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що сам по собі факт наявності шкоди у зв'язку із використанням позивачем неякісного бетону марки М300 при будівництві, у розумінні ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, не є підставою для покладення обов'язку на відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо відшкодування майнової та моральної шкоди.

Під час розгляду справи судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків суду не спростовують, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ