Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Коротуна В.М.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Шостої харківської державної нотаріальної контори про визнання незаконними дій нотаріуса, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду зпозовом до Шостої харківської державної нотаріальної контори про визнання незаконними дій нотаріуса.

На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат - ОСОБА_4, 1935 рокународження, який з травня 1973 року проживав один у своїй приватизованій квартирі. Зазначала, що крім неї, інших родичів у нього не існує. На початку 1990-х років брат оформив на її ім'я заповіт, який за тривалі роки загубився, тому вона вирішила оформити право на спадщину за законом. Нотаріус Шостої харківської державної нотаріальної контори Афанасьєва С.Є. видала їй витяг зі спадкового реєстру, що підтверджує факт відкриття спадкової справи за її заявою. 02 липня 2015 року вона дізналася про наявність іншої спадкової справи за заповітом на ім'я ОСОБА_6 Вважала дії нотаріальної контори стосовно відкриття повторної спадкової справи за заповітом незаконними, оскільки 25 червня 2015 року минув останній день шестимісячного строку для прийняття спадщини, крім того, ніякого заповіту не може існувати, бо ОСОБА_6 є невідомою їй особою.

Тому, позивач просила суд визнати недійсною повторну спадкову справу, відкриту 26 червня 2015 року у Шостій нотаріальній конторі за заявою ОСОБА_6 про прийняття спадщини за заповітом, що залишилася після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Підтвердити її право, як єдиної родички покійного на прийняття спадщини за законом, що залишилася після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і примусити керівництво Шостої харківської державної нотаріальної контори до виконання певних дій, передбачених Законом, а саме до оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом на її ім'я. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_6, якщо вже після 26 червня 2015 року таке свідоцтво, на порушення законодавства України, все-таки було видано Шостою державною нотаріальною конторою.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про повне задоволення її позовних вимог, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_3 є сестрою ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судами встановлено, що 25 червня 2015 року з заявою про прийняття спадщини за законом звернулася сестра спадкодавця, ОСОБА_3, заведена спадкова справа - № 384/2015. 26 червня 2015 року з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_6 Згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру було виявлено наявність заповіту, посвідченого 21 лютого 2014 року Сьомою харківською державною нотаріальною конторою від імені ОСОБА_4 03 липня 2015 року до нотаріальної контори ОСОБА_6 надав дублікат заповіту, посвідченого 21 лютого 2014 року Сьомою харківською державною нотаріальною конторою. Свідоцтво про право на спадщину нікому не видавалося.

За правилами ст. 1261 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК Українивстановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірним є строк для прийняття спадщини, так позивачка вказує на неправомірність дій нотаріальної контори стосовно відкриття спадкової справи за заявою ОСОБА_6 26 червня 2015 року, тоді як останнім днем шестимісячного строку для прийняття спадщини є 25 червня 2015 року.

За змістом ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про нотаріат" нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчинені, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчинені, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ч. 1. ст. 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За приписами ч. 2. ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Оскільки ст. 1270 ЦК Українивстановлює строк для прийняття спадщини, то початок перебігу такого строку повинен обраховуватися за приписами глави 18 ЦК України (435-15) , де відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Частиною 3 ст. 254 ЦК України встановлено, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керуючись положеннями ст. 1270 ЦК України та ст. 253 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спливає 26 червня 2015 року, доказів усунення позивача від права на спадщину не надано.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення й зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.