розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Калмичанка" про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати та повернення земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Луганської області від 12 липня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку від 29серпня 1997 року є власником земельної ділянки площею 8,98 га, що розташована на території Світлівської сільської ради Старобільського району Луганської області.

30 березня 2007 року між ним та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Калмичанка" (далі - СТОВ Агрофірма "Калмичанка") укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, зареєстрований 15 квітня 2008 року, зі строком, з урахуванням додаткової угоди, на сім років. За умовами договору орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься з липня до грудня щорічно протягом всього строку оренди у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 4 921 грн 15 коп. з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з додатковою угодою до договору від 30 вересня 2014 року розмір орендної плати складав 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 6 561 грн 54 коп.

Всупереч умов договору відповідач не доплатив йому орендну плату в розмірі 20 грн 75 коп. за 2013 рік та 1 631 грн 83 коп. за 2014 рік. Крім того, відповідачем не сплачена орендна плата за 2015 рік в розмірі 6 561 грн 54 коп.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 30 березня 2007 року, стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 8 193 грн 37 коп. та зобов'язати відповідача негайно передати йому земельну ділянку в придатному для цільового використання стані.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 3 червня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений 30 березня 2007 року між ОСОБА_3 та СТОВ Агрофірма "Калмичанка". Стягнуто зі СТОВ Агрофірма "Калмичанка" на користь ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати в розмірі 8 193 грн 37 коп. Зобов'язано СТОВ Агрофірма "Калмичанка" передати ОСОБА_3 належну йому земельну ділянку в стані, придатному для цільового використання.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 12 липня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто зі СТОВ Агрофірма "Калмичанка" на користь ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати за 2014 - 2015 роки в розмірі 8 052 грн 93 коп. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач систематично не виконував умови договору щодо сплати орендної плати за землю, що є підставою розірвання договору. При цьому суд стягнув з відповідача заборгованість з орендної плати.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, наявним доказам, яким дана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України), й вимогам закону.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, виходив із того, що недоплата СТОВ Агрофірма "Калмичанка" орендної плати за 2013 та 2014 роки та разова несплата орендної плати за 2015 рік не є систематичною несплатою орендної плати в розумінні п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, а відтак, відсутні законні підстави для розірвання договору оренди на підставі ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та ст. 141 ЗК України. При цьому погодився з висновком районного суду щодо наявності підстав для стягнення заборгованості з орендної плати.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_3 на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку від 29серпня 1997 року належитьземельна ділянка площею 8,98 га, щорозташована на території Світлівської сільської ради Старобільського району Луганської області.

30 березня 2007 року між ОСОБА_3 та СТОВ Агрофірма "Калмичанка" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, зареєстрований 15 квітня 2008 року, зі строком, з урахуванням додаткової угоди, на сім років. За умовами договору орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься на протязі з липня до грудня щорічно протягом всього строку оренди у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 4 921 грн 15 коп. з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до довідки СТОВ Агрофірма "Калмичанка" від 22 березня 2016 року та довідки-розрахунку сплата орендної плати за землю проводилась відповідачем без урахування вимог п. 10 договору оренди та при її обчисленні не застосовувався індекс інфляції.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Судом установлено, що відповідач не доплатив позивачу орендну плату в розмірі 20 грн 75 коп. за 2013 рік та 1 631 грн 83 коп. за 2014 рік. Крім того, СТОВ Агрофірма "Калмичанка" не сплачена орендна плата за 2015 рік в розмірі 6 561 грн 54 коп.

При цьому несвоєчасна сплата означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, в даному випадку, у строк, передбачений договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Пунктами 28, 31 договору оренди встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати.

Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.

У п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що спірні правовідносини передбачають систематичну несплату орендної плати як підставу для розірвання договору оренди.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, часткове невиконання обов'язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки.

Отже, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив правильне рішення.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 12 липня 2016 року скасувати, рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 3 червня 2016 року залишити в силі.