розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ліквідаційної комісії Пустомитівського управління будинками про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати і за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Пустомитівської районної ради Львівської області на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, у якому зазначала, що з 01 лютого 1993 року по 12 серпня 2014 року вона працювала в Пустомитівському управлінні будинками на посадах рахівника та головного бухгалтера. Трудові відносини були припинені за згодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства. Вказувала, що при звільненні їй нарахована, проте не виплачена заробітна плата, яка станом на 01 серпня 2014 року становила 12 166 грн 60 коп. Крім того, оскільки вона пропрацювала на підприємстві 21 рік і жодного разу не була у відпустці, на її думку, вона має право на компенсацію за невикористану відпустку за весь час роботи, яка при її звільненні не була виплачена.

Просила стягнути з ліквідаційної комісії Пустомитівського управління будинками заборгованість з заробітної плати у розмірі 12 166 грн 60 коп., компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 120 грн 59 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 16 859 грн 15 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 48 016 грн 91 коп та 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Пустомитівського управління будинками Пустомитівської районної ради Львівської області в особі ліквідаційної комісії Пустомитівського управління будинками на користь ОСОБА_6 12 166 грн 60 коп. заборгованості по заробітній платі, 120 грн 59 коп. компенсації за невчасно виплачену заробітну плату, 8 912 грн 89 коп. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, 48 016 грн 91 коп. компенсації за невикористану відпустку, 2 500 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі Пустомитівська районна рада Львівської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом матеріального чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, з висновком якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що Пустомитівське управління будинками при звільненні не виплатило позивачу нараховану заробітну плату у розмірі 12 166 грн 60 коп., яка підлягає до стягнення, як і компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація за невикористані відпустки на підставі ст. ст. 83, 95, 116, 117 КЗпП України, ст. 34 Закону України "Про оплату праці", ст. 24 Закону України "Про відпустки". Також на підставі ст. 237-1 КЗпП України з Пустомитівського управління будинками Пустомитівської районної ради Львівської області в особі ліквідаційної комісії Пустомитівського управління будинками на користь ОСОБА_6 стягнуто 2 500 грн на відшкодування моральної шкоди з урахуванням тривалого порушення відповідачем охоронюваних законом трудових прав позивача, пов'язаних із затримкою виплати заробітної плати, розрахунків при звільненні, ненаданням щорічних відпусток протягом 21 року.

Судами встановлено, що з 01 лютого 1993 року по 12 серпня 2014 року ОСОБА_6 працювала в Пустомитівському управлінні будинками на посадах рахівника та головного бухгалтера та була звільнена за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства (а. с. 4).

У березні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ліквідаційної комісії Пустомитівського управління будинками про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати і за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову і стягуючи з Пустомитівського управління будинками Пустомитівської районної ради Львівської області в особі ліквідаційної комісії Пустомитівського управління будинками на користь ОСОБА_6 грошові кошти, суди не звернули увагу на наступне.

Згідно зі ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивач і відповідач можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Ліквідаційна комісія не має статусу ні юридичної, ні фізичної особи, ані державного чи іншого органу, а тому не може бути стороною у справі та виступати у ньому від власного імені.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, і названа комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 111 ЦК України).

За таких обставин, у період роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке ліквідується, не втрачає статусу юридичної особи і, отже, може бути учасником процесу на загальних підставах. Таким чином, підприємство до дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про його припинення не позбавлено права брати участь в судовому розгляді. Відповідні процесуальні документи (заяви, скарги, відзиви тощо) підписуються особами, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами, зокрема, такою особою може бути й голова ліквідаційної комісії.

Таким чином, при ухваленні рішення суди попередніх інстанцій зазначені вимоги закону не врахували, не перевірили чи є Пустомитівське управління будинками ліквідованим згідно вимог чинного законодавства, у порушення вимог п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, не визначилися хто є належним відповідачем у справі, відтак дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Пустомитівської районної ради Львівської областізадовольнити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.