Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,
Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Голдтрейдінг", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки та передачу його в управління за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суд суду м. Києва від 14 вересня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк"" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (далі - ПАТ "Європейський газовий банк") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 20 вересня 2013 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Голдтрейдінг" (далі - ТОВ "Торговий дім Голдтрейдінг") було укладено кредитний договір, до якого у подальшому укладались додаткові угоди, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом 40 млн грн зі сплатою 25 % річних та кінцевим терміном повернення - до 2 квітня 2015 року. Позивач також вказував про те, що 17 жовтня 2013 року на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Проте 20 березня 2014 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір про розірвання вищевказаного договору іпотеки від 17 жовтня 2013 року, за умовами якого договір іпотеки розривався та зобов'язання сторін за ним припинялись, тобто банк безоплатно відмовився від власних майнових вимог.
Після введення тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку на підставі чч. 3, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою Фонду було видано наказ від 9 квітня 2015 року № 69 про визнання вищевказаного договору про розірвання договору іпотеки від 17 жовтня 2013 року нікчемним. 10 квітня 2015 року на адресу ОСОБА_3 було надіслано повідомлення про нікчемність договору про розірвання договору іпотеки з пропозицією погасити заборгованість за кредитним договором, що забезпечувався договором іпотеки, яка внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань станом на 14 квітня 2015 року складала 51 545 560 грн 21 коп., з яких: 39 179 200 грн - заборгованість по кредиту; 9 023 889 грн 29 коп. - заборгованість по процентам; 2 121 895 грн 06 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 1 220 575 грн 86 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів.
У ході розгляду справи до її участі було залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб і ОСОБА_5 в якості третіх осіб та ОСОБА_4 в якості співвідповідача, оскільки на підставі договору іпотеки від 6 березня 2015 року він став власником спірної квартири.
Посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, позивач вказував про те, що нікчемність правочину дозволяє заінтересованій особі без судового вирішення спору відмовитися від виконання правочину та звернутися до суду з позовом про примусове вжиття правових наслідків нікчемності правочину від іншої сторони (відповідача) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
З огляду на викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд: звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 17 жовтня 2013 року, укладеним між ПАТ "Європейський газовий банк" та ОСОБА_3, у рахунок задоволення грошових вимог ПАТ "Європейський газовий банк" за кредитним договором від 20 вересня 2013 року в сумі 51 545 560 грн 21 коп.; встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження за початковою ціною згідно оцінки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності; передати зазначену квартиру в управління ПАТ "Європейський газовий банк"; зобов'язати ОСОБА_4 передати ПАТ "Європейський газовий банк" оригінали правовстановлюючих документів та технічну документацію (технічний паспорт) на вказану квартиру, ключі до квартири та пульти, коди доступу до систем охоронної та пожежної сигналізації зазначеної квартири; надати ПАТ "Європейський газовий банк" право на отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, а також бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно, та нотаріусів, будь-яких документів (їх копії, дублікати, витягів з державних реєстрів, довідок) необхідних для управління, укладення договорів найму, оренди, суборенди щодо вказаної квартири; надати право ПАТ "Європейський газовий банк" здійснювати дії, пов'язані з управлінням майном.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суд суду м. Києва від 14 вересня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Європейський газовий банк", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що договір про розірвання договору іпотеки не є нікчемним, а є дійсним, оскільки на час вчинення даного правочину Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) не містив підстав для визнання такого договору нікчемним і сторони договору не могли знати про наступні зміни до вищевказаного Закону, які могли вплинути на дійсність їх угоди. При цьому апеляційний суд також послався на те, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2016 року скасовано наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" від 9 квітня 2015 року № 69 про визнання договору про розірвання договору іпотеки нікчемним.
Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судом установлено, що 20 вересня 2013 року між ПАТ "Європейський газовий банк" та ТОВ "Торговий дім Голдтрейдінг" було укладено кредитний договір, до якого у подальшому укладались додаткові угоди, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом 40 млн грн зі сплатою 25 % річних та кінцевим терміном повернення - до 2 квітня 2015 року.
17 жовтня 2013 року на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між ПАТ "Європейський газовий банк" та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.
20 березня 2014 року між ПАТ "Європейський газовий банк" та ОСОБА_3 було укладено договір про розірвання вищевказаного договору іпотеки від 17 жовтня 2013 року, за умовами якого договір іпотеки розривався та зобов'язання сторін за ним припинялись, тобто банк безоплатно відмовився від власних майнових вимог.
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" від 9 квітня 2015 року № 69 на підставі чч. 3, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вищевказаний договір про розірвання договору іпотеки від 17 жовтня 2013 року визнано нікчемним.
Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником спірної квартири є ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки від 6 березня 2015 року та договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 5 серпня 2015 року.
10 квітня 2015 року на адресу ОСОБА_3 було надіслано повідомлення про нікчемність договору про розірвання договору іпотеки з пропозицією погасити заборгованість за кредитним договором, що забезпечувався договором іпотеки, яка внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань станом на 14 квітня 2015 року складала 51 545 560 грн 21 коп.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2014 року № 424 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" до категорії неплатоспроможних" рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 липня 2014 року у ПАТ "Європейський газовий банк" запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру виведення з ринку.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів, виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв, серед яких, зокрема, договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов до передчасного висновку проте, що спірний договір про розірвання договору іпотеки не є нікчемним, а є дійсним.
Крім того, позов пред'явлено з підстав невідповідності договору про розірвання договору іпотеки положенням ст. ст. 203, 215 ЦК України, Закону України "Про іпотеку" (898-15) . Відмовляючи в позові, суди не дослідили відповідність зазначеного договору вимогам закону, а формально послались на те, що на момент укладення договору про розірвання договору іпотеки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) не містив положень про нікчемність договору неплатоспроможного банку і тому сторони не могли знати про таку умову законодавства.
Посилання апеляційного суду на положення ст. 58 Конституції України про те, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалася законом як правопорушення, безпідставні, так як ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дає право на перевірку правочинів, укладених банком протягом одного року до запровадження тимчасової адміністрації банку.
Отже, зазначене вище не звільняє суд від необхідності виконати вимоги ст. ст. 212- 214 ЦПК України, дослідити підстави позову про недійсність договору, невідповідність його вимогам ЦК України (435-15) та Закону України "Про іпотеку" (898-15) , незалежно від того, чи діяло чинне положення ст. 38 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вони не є такими, що за обов'язкової підстави повинні діяти у системному зв'язку та сукупності.
Крім того, посилання апеляційного суду на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2016 року, якою скасовано наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" від 9 квітня 2015 року № 69 про визнання договору про розірвання договору іпотеки нікчемним, є передчасними, оскільки дане судове рішення адміністративного суду на час вирішення судами справи законної сили не набрало, оскаржується в апеляційному порядку, а тому не преюдиційною обставиною.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значеннядля правильного вирішення справи, не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню зпередачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суд суду м. Києва від 14 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
Д.Д. Луспеник
Б.І. Гулько
В.І.Журавель
О.В.Закропивний
С.Ф.Хопта