розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ Комфорт" про визнання правочинів недійсними, повернення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Економ Комфорт" на рішення апеляційного суду Житомирської області від 15 вересня 2016 року,

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 19 травня 2016 року між ним та TOB "Економ Комфорт" було укладено договір про надання позики у розмірі 150 тис. грн. Натомість відповідач обманним шляхом заволодів коштами позивача у розмірі 10 500 грн, а позику не надав.

Відповідач не ознайомив його в письмовій формі з істотними умовами та обставинами договору, а тому позивач вважав, що відповідач ввів його в оману щодо умов та обставин договору позики та агресивно спонукав до її укладення.

Вважає, що укладений договір суперечать вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та вимогам цивільного законодавства України, оскільки укладений з використанням нечесної підприємницької практики та оскільки відповідач здійснював відповідний вид діяльності (надання фінансової послуги) без дозволу (ліцензії) на її здійснення відповідно до закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) .

На підставі викладеного, позивач просив визнати недійсним договір від 19 травня 2016 року № 05574 укладений між ним та TOB "Економ комфорт" як такий, що укладений в результаті обману, стягнути з відповідача 21 тис. грн - подвійний розмір збитків завданих відповідачем у зв'язку із вчиненням правочину та моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсними договори від 19 травня 2016 року № 05574/16 та № 05574, укладені між ОСОБА_4 та TOB "Економ Комфорт", як такі, що укладені внаслідок обману.

Стягнуто з TOB "Економ Комфорт" на користь ОСОБА_4 21 тис. грн збитків, завданих у зв'язку із вчиненими правочинами та 5 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 15 вересня 2016 року рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з TOB "Економ Комфорт" на користь ОСОБА_4 10 500 грн.

У решт позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі TOB "Економ Комфорт" просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, що 19 травня 2016 року ТОВ "Економ Комфорт" та ОСОБА_4 уклали договір № 05574/16, за умовами якого товариство зобов'язалося за плату, від імені позивача та за його рахунок надати певні послуги, спрямовані на отримання позики, визначеного в додатку № 1 (позики), у тому числі: включити замовника до складу програми "Комфорт"; присвоїти та повідомити учаснику код у програмі; організувати та провести розподіли свідоцтв; надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього.

Крім того, 19 травня 2016 року між сторонами укладено договір № 05574, за яким замовник доручив, а виконавець узяв на себе зобов'язання за плату скласти з урахуванням побажань замовника договір та інші необхідні документи щодо його участі у програмі "Комфорт" з дотриманням вимог чинного законодавства, а також здійснити інші дії: копіювати та сканувати представлені замовником матеріали та документаціб, перевіряти достовірність наданої замовником інформації у реєстрі судових рішень та за іншими, незабороненими чинним законодавством України, джерелами та інформаційними базами даних, та інше.

На виконання умов вказаних договорів ОСОБА_4 сплатив відповідачу 10 500 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 61, 212 ЦПК України), апеляційний суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував роз'яснення, викладені у постанові Верхового Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-2531цс15 та виходив з того, що предметом спірних договорів є послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, які укладено 19 травня 2016 року, тобто коли Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) передбачав отримання ліцензії для надання послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів у групах, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання спірних договорів недійсними з огляду на те, що зазначені в них послуги вважаються фінансовими і регулюються вказаним Законом, у той час як ТОВ "ЕкономКомфорт" надавав їх без отримання відповідної ліцензії.

Аналогічна правова позиція також викладена і у постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2389цс15.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.