розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5, на заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 липня 2016 року,

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 29 листопада 2011 року б/н ОСОБА_4 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 300 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач погодився на те, що заява на отримання кредиту разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку становить між ним та ПАТ КБ "Приватбанк" договір про надання банківських послуг.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 31 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 13 385 грн 50 коп., яка складається з: 1 960 грн 67 коп. заборгованості за кредитом, 7 731 грн 23 коп. заборгованості за відсотками, 2 580 грн пені і комісії, а також штрафів: 500 грн штрафу (фіксована частина) та 613 грн 60 коп. штрафу (процентна складова). Указану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 липня 2016 року, позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено, стягнуто на його користь з ОСОБА_4 13 385 грн 50 коп. заборгованості за кредитним договором від 29 листопада 2011 року б/н. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про підставність і доведеність заявлених ПАТ КБ "Приватбанк" позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 13 385 грн 50 коп. заборгованості за кредитом, оскільки належними і допустимими доказами у справі доведено, що позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договоромвід 29 листопада 2011 року б/н, внаслідок чого має заборгованість, яка повинна бути стягнута у судовому порядку. При цьому судами було перевірено і надано оцінку запереченням відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду і суд правильно вважав, що ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся у межах строку позовної давності, оскільки останній платіж за вказаним договором було проведено 10 жовтня 2012 року, а з позовом до суду банк звернувся 25 вересня 2015 року - у межах трирічного строку позовної давності.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, відхилити, заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 липня 2016 року залишити без змін.