Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Ситнік О.М., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцірембуд", ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Козлова Наталія Володимирівна, реєстраційна служба Чернівецького міського управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 2 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 20 вересня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 жовтня 2005 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівцірембуд" (далі - ТОВ "Чернівцірембуд") було укладено строковий оплатний договір найму житла у будинку відомчого житлового фонду ОКВП "Чернівцірембуд" - кімнати № АДРЕСА_1.

17 серпня 2010 року між ними було укладено договір купівлі-продажу 40/10000 ідеальних часток будинку № АДРЕСА_1, а саме: приміщень загальною площею 19,78 кв. м, з відстрочкою платежу. Оскільки вона не дотрималася передбаченого договором графіку внесення коштів в рахунок викупу, то за рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2013 року цей договір було розірвано. Однак вона вважала, що укладення, та у подальшому розірвання вказаного договору, не змінило підстав користування нею жилого приміщення на умовах житлового найму.

Позивач зазначала, що в період її проживання у АДРЕСА_1, а саме 24 січня 2014 року між ТОВ "Чернівцірембуд" та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу займаного нею приміщення. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н.В.

ОСОБА_4 вважала, що зміст договору суперечить вимогам чинного законодавства, порушує її права як наймача, а тому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24 січня 2014 року, укладений між ТОВ "Чернівцірембуд" та ОСОБА_5 та скасувати державну реєстрацію права власності на майно.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 2 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 20 вересня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про задоволення її позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та встановивши, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 листопада 2015 року у справі № 727/1866/15-ц задоволено позов ОСОБА_5 про виселення ОСОБА_4 з квартири спільного заселення № 3-12 у будинку № АДРЕСА_1, яка була предметом договору від 24 січня 2014 року, та зобов'язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_5 перешкоди у праві володіння, користування, розпорядження останньої вказаною квартирою, а також, встановлено, що ОСОБА_4 проживала у цьому приміщенні без законних на те підстав, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору від 24 січня 2014 року. Крім того, ОСОБА_4 не була стороною цього договору, а тому її права не порушені і підстав для задоволення її позову немає.

Такий висновок судів ґрунтується на правильно встановлених у справі обставинах та вимогах Закону.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 2 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 20 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.