Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Ситнік О.М., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Овруцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 16 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, який у подальшому уточнила і просила визнати, що розмір заборгованості за аліментами по примусовому виконанню виконавчого листа від 14 червня 2011 року № 2-950/11, виданого Овруцьким районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_5 на її користь на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліментів у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 18 травня 2011 року і до 17 листопада 2018 року включно, тобто до досягнення повноліття ОСОБА_6, та в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 листопада 2018 року і до 5 серпня 2027 року включно, тобто до досягнення повноліття ОСОБА_7, становить 21 441 грн 68 коп.; зобов'язати ВДВС Овруцького РУЮ включити 1/3 частини від коштів, отриманих боржником за виконавчим листом № 2а- 3578/09, що виданий 23 червня 2009 року Овруцьким районним судом Житомирської області про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_5 доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") у сумі 41 617, грн та кошти, отримані боржником як грошова компенсація (справедлива сатисфакція) за рішенням Європейського суду у сумі 22 708 грн 06 коп. до заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_5, зобов'язати ВДВС Овруцького РУЮ звернути стягнення на 1/3 частини коштів, що будуть отримані відповідачем за виконавчим листом № 286/4921/14а, що виданий 13 травня 2015 року Овруцьким районним судом Житомирської області про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_5 доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, у сумі 15 293 грн 22 коп., та на 1/3 частини коштів за виконавчим листом № 2а-4775/10, що виданий 27 квітня 2010 року Овруцьким районним судом Житомирської області про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_5 доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") у сумі 15 310 грн 10 коп.

Позивач ОСОБА_4 посилалася на те, що на виконанні ВДВС Овруцького РУЮ перебуває виконавчий лист № 2-950/11 від 14 червня 2011 року, за яким на її користь із ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини заробітку до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Оскільки відповідач за рішенням суду отримав та отримає в майбутньому кошти у вигляді доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також кошти, що отримані як грошова компенсація (справедлива сатисфакція) за рішенням Європейського суду, то вважала їх доходом відповідача, з якого мають стягуватися аліменти.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 16 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про задоволення її позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених ОСОБА_4 позовних вимог, оскільки остання не довела суду наявність фактично отриманих відповідачем коштів, з яких повинно проводитися стягнення аліментів.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 16 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.