розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати, після смерті якої відкрилася спадщина на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1.

Інша 1/2 частини вказаної квартири належала її батьку - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

На час відкриття спадщини вона постійно проживала з батьками. Зазначене підтверджується актами обстеження від 17 грудня 2014 року, які складені депутатами Комсомольської селищної ради.

Вважала, що заяву про прийняття спадщини подавати їй не було обов'язково, оскільки спадщина нею вже прийнята відповідно до ст. 1268 ЦК України.

Листом державного нотаріуса Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Синельникова І.П. від 08 січня 2015 року № 02/02-14 позивачці роз'яснено, що вона не є особою, яка прийняла спадщину, оскільки на день смерті спадкодавців була зареєстрована за іншою адресою, а тому місцем її постійного проживання не може вважатись адреса, за якою проживали та були зареєстровані спадкодавці.

Після смерті батька ОСОБА_6 відкрилася спадщина у вигляді вказаної 1/2 частини квартири та 1/4 частини квартири, яку він фактично прийняв, але юридично не оформив після смерті своєї дружини та її матері ОСОБА_8

Зазначила, що після смерті батька вона звернулася до приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Лещенко Л.В. з заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В. за її заявою було зареєстровано спадкову справу після ОСОБА_6

Просила встановити факт постійного проживання з матір'ю ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та визнати право власності у порядку спадкування за законом на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, що належала матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 10 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2016 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим виконкомом Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області 08 квітня 2009 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з 26 березня 1964 року перебували у шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_10, та ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася донька ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_10

Спадкоємицею першої черги за законом, відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, після смерті ОСОБА_10 є його дочка ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8

На день смерті ОСОБА_8 була зареєстрована та проживала зі свої чоловіком за адресою: квартира АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Електромонтажник" від 17 грудня 2014 року № 408. Відомості про фактичне постійне проживання ОСОБА_4 з батьками за вказаною адресою відсутні.

Згідно з листом Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області від 03 лютого 2015 року № 1201/01-16 після смерті ОСОБА_8 з заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний термін, до нотаріальної контори ніхто зі спадкоємців не звертався. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), виданої 22 квітня 2015 року Зміївською державною нотаріальною конторою, до Спадкового реєстру реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 не вносився.

Чоловік ОСОБА_8 - ОСОБА_6 відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України фактично прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_8 на належну їй 1/2 частини квартири квартира АДРЕСА_1, однак юридично не оформив її.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6

Згідно з листом приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В. від 29 квітня 2015 року № 173/01-16, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини звернулись: 14 листопада 2014 року - донька спадкодавця ОСОБА_4; 20 листопада 2014 року - онука спадкодавця ОСОБА_5, спадкова справа № 103/2014.

25 грудня 2014 року позивачка зверталася до Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою щодо оформлення спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_8 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_6

Листом державного нотаріуса Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Синельникова І.П. від 08 січня 2015 року № 02/02-14 позивачці роз'яснено, що вона не є особою, яка прийняла спадщину, оскільки на день смерті спадкодавців була зареєстрована за іншою адресою, а тому місце її постійного проживання не може вважатись адреса, за якою проживали та були зареєстровані спадкодавці (а. с. 29).

02 квітня 2015 року позивачка зверталась із заявою до приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В.

На вказану заяву нотаріус листом від 07 квітня 2015 року № 136/02-14 повідомив, що відповідно до п. п. 4.15 п.4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (z0282-12) , видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю та роз'яснив, що відсутність правовстановлюючого документу на квартиру позбавляє її можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку.

29 січня 2015 року ОСОБА_5 зверталася до Зміївського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 29 квітня 2015 року у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.

З копії паспорта ОСОБА_4 вбачається, що остання з 07 липня 2003 року зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_1 (а. с. 11, зворот), тобто зазначена адреса реєстрації її місця проживання не співпадає з адресою проживання спадкодавця.

Суди обґрунтовано відмовили у позові, оскільки позивачкою не доведено факт постійного проживання з матір'ю ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: квартира АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини та, відповідно, наявність підстав для визнання за нею права власності у порядку спадкування за законом на Ѕ частини спірної квартири, що належала матері.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2016 року залишити без змін.