розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, Ковпаківський районний відділ у м. Суми управління Державної міграційної служби у Сумській області, Сумська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 06 липня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що відповідно до ордеру міськвиконкому від 06 березня 2003 року № 1157 він є наймачем квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстровані він, його дружина ОСОБА_7, його зведена сестра ОСОБА_5 та його зведений брат ОСОБА_6

У спірній квартирі проживають позивач разом з дружиною ОСОБА_7 Відповідачі з моменту реєстрації жодного дня, тобто протягом 12 років житловим приміщенням не користувалися, жодних витрат з утримання квартири та зі сплати комунальних платежів не несли. Він неодноразово звертався до відповідачів з проханням знятися з реєстраційного обліку, проте йому було відмовлено. Разом з дружиною вони мають невеликий дохід і їм дуже важко сплачувати комунальні платежі, які розраховуються з числа зареєстрованих осіб у квартирі, що також позбавляє можливості отримати субсидію.

Просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 06 липня 2016 року, позов задоволено. Визнано ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що відповідно до ордеру на житлове приміщення № 1157, виданого Виконавчим комітетом Сумської міської Ради народних депутатів від 06 березня 2003 року на підставі рішення Виконавчого комітету Сумської міської Ради народних депутатів від 27 лютого 2003 року № 87 ОСОБА_4 є наймачем квартири АДРЕСА_1 (а. с. 11).

Відповідно до довідки ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго Суми" від 07 жовтня 2015 року № 571 за адресою: квартира АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а. с. 10).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК України наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, якщо вони не проживають у ньому без поважних причин понад шість місяців.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно з вимогами ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57, 60 ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Допитана у суді першої інстанції свідок ОСОБА_9, яка проживає у АДРЕСА_1 з 2003 року, зазначила, що у спірній квартирі проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_7 Інші особи не проживають.

Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_10, який проживає у АДРЕСА_1 також підтвердив, що у квартирі АДРЕСА_1 позивач проживає удвох з дружиною.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05 лютого 2016 року підтверджено, що відповідачі є співвласниками житлового будинку загальною площею 89,4 кв. м по АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 15 березня 2007 року (а. с. 8791).

Суди обґрунтовано задовольнили позов, оскільки не надано доказів поважності відсутності відповідачів у спірному житлі понад шість місяців та звернення їх у встановленому законом порядку до звернення позивача з позовом до суду за захистом свого права на проживання у спірному житлі до відповідних органів чи до суду, а також докази того, що вони якимось чином брали участь у утриманні квартири, сплаті комунальних платежів, що могло б свідчити про те, що вони не втратили інтересу до спірного житла.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 06 липня 2016 року залишити без змін.