Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Леванчука А.О., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації 1/2 частини квартири; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання квартири особистою приватною власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2016 року, додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 06 вересня 2016 року,

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, посилаючись на те, що між ними 19 липня 2003 року був зареєстрований шлюб, за час перебування у якому 22 вересня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_5 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 73,9 кв. м. Шлюб між сторонами розірвано 04 вересня 2012 року. Зазначена квартира є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки, місцезнаходження та планування квартири унеможливлює її поділ у натурі, позивачка згодна на виплату відповідачем грошової компенсації 1/2 частини квартири у спільному майні. Враховуючи викладене, позивачка просила в порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, передати в особисту власність ОСОБА_5, квартиру АДРЕСА_1. Стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію 1/2 частини вартості квартири АДРЕСА_1 у розмірі 66 444 грн 50 коп.

ОСОБА_5 подав зустрічний позов, який мотивував тим, що 24 лютого 1999 року між ним та ОСОБА_7 була оформлена угода, згідно якої він зобов'язувався придбати спірну квартиру за 5 000 доларів США. При підписанні угоди він сплатив 2 500 доларів США, а другу частину суми (2 500 доларів США) зобов'язувався сплатити протягом 6 місяців. Зазначав, що 18 грудня 2000 року він повністю розрахувався за квартиру, а договір купівлі - продажу був укладений 22 вересня 2005 року. Квартиру придбав за особисті кошти та кошти батьків, а тому вважав, що ОСОБА_4 не має жодного відношення до даної квартири. Просив спірну квартиру визнати його особистою приватною власністю.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. В порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя передано у особисту приватну власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію 1/2 частини вартості квартири АДРЕСА_1, в розмірі 660 444 грн 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 229 грн 40 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2016 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 2 381 грн 91 коп. та в дохід держави судовий збір у розмірі 3 211 грн 59 коп.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 06 вересня 2016 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2016 року у частині задоволення позову ОСОБА_4 та стягнення судового збору у розмірі 229 грн 40 коп. скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. Додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2016 року скасовано. Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 3 211 грн 59 коп., стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави 3 184 грн 41 коп., стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 816 грн 35 коп. судових витрат. В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити ухвалу про залишення позовів без розгляду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 18 постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (v0010740-14) у разі якщо позивач на підставі частини другої статті 31 ЦПК збільшив розмір позовних вимог, заявив нові вимоги або до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, у зв'язку з чим збільшилась ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір", частини третьої статті 80 ЦПК повинен сплатити до звернення до суду з відповідною заявою несплачену суму судового збору, розмір якого має відповідати ставкам, встановленим пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір". Якщо до цієї заяви не додано доказів такої доплати, заява залишається без руху на підставі статті 121 ЦПК. У цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач у встановленому законом порядку не відмовився від неї.

З урахуванням конкретних обставин (наприклад, у разі заявлення клопотання про відстрочення чи розстрочення сплати судових витрат, враховуючи майновий стан сторони) справу судом може бути розглянуто та змінено вимоги позивача без доплати суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами згідно зі статтею 88 ЦПК. У разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Частиною 2 статті 80 ЦПК України передбачено, якщо визначена ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, з урахуванням права на наступне стягнення недоплаченого судового збору, правильно провів розподіл судових витрат, оскільки сторонами не у повному обсязі був сплачений судовий збір при подачі уточнених позовних вимог та зустрічного позову.

З урахуванням стадійності цивільного процесу суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями визнати уточнену позовну заяву неподаною, оскільки вказане питання вирішується судом першої інстанції.

Розгляд заяви про залишення позовної заяви без розгляду можливо лише на стадії розгляду справи у суді першої інстанції.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 06 вересня 2016 року та рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2016 року в його незміненій частині рішенням апеляційного суду, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.