розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" про захист прав споживача, визнання угоди недійсною в частині визначення вартості автомобіля та зобов'язання вчинити певні діїза касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 11 серпня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 29 жовтня 2011 року він уклав угоду з товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" (далі - ТОВ "АВТО ПРОСТО") про надання послуг, спрямованих на придбання автомобіля. Зазначав, що умови договору, які дозволяють відповідачу збільшувати ціну автомобіля без надання споживачу права розірвати договір, є несправедливими, порушують принцип добросовісності та призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін угоди.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3, збільшивши позовні вимоги, просив суд: визнати недійсною угоду від 29 жовтня 2011 року в частині визначення вартості автомобіля, а саме: п. 2.1 та п. 2.2 ст. 2 Розділу 2, п. 9.1 та п. 9.2, п. 9.2 (б), п. 9.4, п. 9.6 додатку № 2 зазначеної угоди; визначити незмінною вартість автомобіля в розмірі на момент укладення договору та зобов'язати ТОВ "АВТО ПРОСТО" зарахувати всі сплачені ним грошові кошти в рахунок сплати вартості автомобіля.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 11 серпня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що визначення щомісячних внесків та інших платежів відповідно до ціни автомобіля, встановленої постачальником, не призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, відповідає умовам ринку, обраному позивачем порядку придбання автомобіля та інтересам інших учасників системи, тому є справедливими умовами в розумінні ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 29 жовтня 2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ "АВТО ПРОСТО" укладено угоду з додатками, предметом якої є надання учаснику послуг системи "Авто Так", спрямованих на придбання автомобіля ВАЗ 210994 вартістю 64 200 грн через механізми надання права на його отримання, передбачені в цій угоді.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом ч. 5 цієї нормизакону у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону, згідно з яким умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України (435-15) ); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пп. 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) ); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) ).

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс16, від 19 жовтня 2016 року № 6-1551цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Відповідно до ст. 2 Угоди ТОВ "АВТО ПРОСТО"гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов'язань, передбачених угодою.

Статтею 3 угоди передбачено, що ТОВ "АВТО ПРОСТО"зобов'язується забезпечити отримання учасником автомобіля згідно з умовами угоди.

При цьому відповідно до п. 2.1 ст. 2 Додатку № 2 до Угоди "Правила функціонування системи придбаних в групах Авто так" визначено, що поточна ціна автомобіля є критерієм для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених Угодою, протягом всього строку існування групи, та повідомляється "АВТО ПРОСТО" Виробником та/або Імпортером та/або Дистриб'ютором.

Згідно п. 2.2 ст. 2 Додатку № 2 до Угоди поточна ціна автомобіля, зазначена у Додатку № 1 до Угоди, - це остання поточна ціна автомобіля, повідомлена "АВТО ПРОСТО" Виробником та/або Імпортером та/або Дистриб'ютором, на день укладення Угоди.

Положеннями ст. 9 Додатку № 2 до Угоди передбачений порядок заміни, припинення випуску або припинення продажу марки та/або моделі автомобіля, зазначених в Угоді.

Зокрема, у п. 9.1 ст. 9 зазначено, якщо протягом строку дії Угоди, постачальник здійснить заміну або припинить імпортувати або виробляти, або продавати марку та/або модель Автомобіля, зазначених у Додатку № 1 до Угоди, "АВТО ПРОСТО" зобов'язується здійснити заміну шляхом застосування поточної ціни нової марки та/або моделі для розрахунку складових повного внеску для всіх учасників групи і така нова марка та/або модель буде передаватися Учасникам, які не отримали попередню модель/марку. Якщо поточна ціна нової марки та/або моделі автомобіля є щонайбільше на 10 % вищою за останню відому поточну ціну автомобіля, нова поточна ціна буде дійсною для розрахунку повного внеску, який мають сплачувати всі Учасники групи.

При цьому, якщо поточна ціна нової марки та /або моделі автомобіля більш ніж на 10 % перевищує останню відому поточну ціну автомобіля, зазначеного в Додатку № 1 до Угоди, розмір у відсотках кожного наступного повного внеску учасника, який вже отримав автомобіль, не змінюватиметься, а поточна ціна для його розрахунку буде пропорційно змінюватися відповідно до зміни поточної ціни нової марки та/або моделі автомобіля (п. 9.2 (б) ст. 9 Додатку № 2 до Угоди).

Пунктом 9.4 ст. 9 Додатку № 2 до Угоди визначено, що з метою виконання передбаченого цією статтею механізму різниця в ціні автомобіля розраховується одноразово у процентному відношенні, виходячи з поточної ціни автомобіля, вказаного в Додатку № 1 до Угоди, що діяла на момент проведення останнього Асигнаційного акту, на якому надавалося Право на отримання такого автомобіля, і з поточної ціни нової марки та/або моделі, що діє в наступному за вказаним актом місяці.

Згідно з п. 9.6 ст. 9 Додатку № 2 до Угоди заміна або припинення випуску та/або продажу та/або імпортування базової комплектності моделі автомобіля (модифікації), зазначеної у Додатку № 1, не є підставою для застосування положень цієї Статті. У цьому випадку для розрахунку повних внесків за Угодою буде застосовано поточну ціну моделі (модифікації) автомобіля, вказаного у Додатку № 1, яка буде найдешевшою, найширшого вжитку з найменшим числом споживчих властивостей та буде визначена базовою комплектністю моделі автомобіля у певний період строку дії Угоди.

За змістом ч. 5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону (1023-12) про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Таким чином, у порушення ст. ст. 212 - 214, 303, 305 ЦПК України суди на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернули, не визначилися з характером спірних правовідносин, не надали належної правової оцінки умовам договору про зміни у витратах, зокрема щодо неможливості споживача відмовитись від зміни розміру лізингових платежів, не перевірили чи є ці умови справедливими та дійшли передчасного висновку про відмову в позові.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.