головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І., Закропивного О.В., Штелик С.П., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, реєстраційна служба Головного управління юстиції м. Києва, ОСОБА_8, про припинення права на частку у спільному майні шляхом виплати грошової компенсації за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із указаним позовом, у якому просив припинити право власності ОСОБА_7 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1;стягнути з нього на користь відповідачагрошову компенсацію вартості частки ОСОБА_7 у розмірі1 184 300 грн, що внесена ним на депозит суду; визнати за ним право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є власником 2/3 часток квартири АДРЕСА_1, співвласником іншої 1/3 частки цієї квартири є відповідач ОСОБА_7 Частка відповідача у квартирі є незначною, виділити його частку в натурі не є можливим, квартира річ неподільна, спільне користування та володіння квартирою неможливе у зв'язку із конфліктною ситуацією, що склалася між ними. Також зазначав, що припинення права власності відповідача на частку власності у квартирі не завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сім'ї, оскільки відповідач забезпечений іншим житлом.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено. Припинено право власності ОСОБА_7 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1. Ухвалено виплатити ОСОБА_7 внесені ОСОБА_6 на депозитний рахунок суду кошти у розмірі 1 184 300 грн у рахунок компенсації вартості його частки у квартирі. Визнано за ОСОБА_6 право власності на на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що предметом спору є трикімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 житловою площею 54,7 кв. м, 2/3 частки цієї квартири належать ОСОБА_6 згідно нотаріально посвідчених договорів міни від 01 серпня 2014 року. Відповідно до п. 3 цих договорів міни позивач має право користуватись житловими кімнатами 13,5 кв. м та 14,4 кв. м, в загальному користуванні перебуває кухня, санвузол, вбиральня, коридор, комора, вхід у квартиру. 1/3 частка квартири належить ОСОБА_7: ј частка згідно свідоцтва про право на житло, виданого органом приватизації державного житлового фонду Старокиївського району 07 липня 1994 року, та 1/12 частка на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2013 року. Вказаним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2013 року відповідачу виділено у користування житлову кімнату площею 26,8 кв. м з балконом та залишено в загальному користуванні кухню, санвузол, вбиральню, коридор, комору, вхід у квартиру.

У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6, його дружина ОСОБА_9, їхні діти: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3; дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_8, діти відповідача: ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_6. ОСОБА_7 проживає у квартирі без реєстрації.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що на частку відповідача у спірній квартирі припадає житлової площі 18,2 кв. м, йому судом виділено в користування кімнату, в якій фактично проживає вся його родина, а тому підстави вважати, що частка відповідача у спільній частковій власності є незначною, відсутні. Крім того, суд дійшов висновку про те, що припинення права власності відповідача на частку у праві власності на квартиру завдасть істотної шкоди йому та членам його родини, оскільки недоведеними є обставини про належність ОСОБА_7 будинку в АДРЕСА_3. Належність дружині відповідача ј частки квартири АДРЕСА_2 не свідчить про забезпеченість іншим житлом відповідача, крім того, на частку дружини відповідача в цій квартирі припадає менше житлової площі, ніж на частку відповідача в спірній квартирі. Припинення права власності відповідача на його частку у спірній квартирі може призвести також до істотного порушення прав трьох його неповнолітніх дітей. Присудження відповідачу грошей замість права на конкретну квартиру, не є безумовною гарантією захисту прав неповнолітніх дітей на житло.

Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

На підставі ст. 365 ЦК України може бути припинено право власності співвласника на частку у спільному майні за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-68цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

При цьому слід також враховувати, що в силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України (435-15) з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено за вимогами ст. 212 ЦПК України, правильно застосувавши ст. 365 ЦК України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки встановлені судом обставини відсутності у відповідача іншого будинку (квартири) у власності, що забезпечував би його та малолітніх дітей житлом, з урахуванням частки ОСОБА_7 у праві власності на спірну квартиру (18,2 кв. м житлової площі із 54,7 кв. м), яку суд обґрунтовано визнав значною, свідчать про неможливість примусового припинення права власності відповідача на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 у порядку ст. 365 ЦК України.

Створення ОСОБА_6 відповідачем перешкод у користуванні квартирою не є підставою припинення права ОСОБА_7 на частку у спільному майні за диспозицією ст. 365 ЦК України, а може бути підставою для негаторного позову ОСОБА_6 (ст. 391 ЦК України).