розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу МасловецьЛюдмила Сергіївна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика", про встановлення нікчемності договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 листопада 2016 року,

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Масловець Л.С., ТОВ "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", ПАТ "Банк "Таврика", про встановлення нікчемності договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок.

Під час розгляду справи змінила предмет позову.

В обґрунтування позовних вимог остаточно зазначила, що їй на праві власності належать житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30жовтня 1999 року та земельна ділянка площею 0,0594 га, на якій розташований вказаний житловий будинок, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 26 грудня 2007 року.

Вона зареєстрована та постійно проживає у вказаному житловому будинку, іншого житла не має.

Нещодавно вона дізналася про те, що належні їй на праві власності житловий будинок та земельна ділянка 14 лютого 2008 року були незаконно продані за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу, укладеними між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_3, на підставі довіреності, виданої в порядку передоручення ОСОБА_4, за якими житловий будинок та земельна ділянка були набуті у власність ОСОБА_4

Про те, що відповідач, який є її онуком, 13червня 2007 року в порядку передоручення видав довіреність ОСОБА_5 вона до 2015 року не знала, про передоручення повноважень не була повідомлена, не отримувала від ОСОБА_5 чи ОСОБА_4 коштів на виконання договорів купівлі-продажу.

Вважає, що при вчиненні правочинів щодо відчуження житлового будинку та земельної ділянки були порушені ч. 1 ст. 203 та ч.3 ст. 238 ЦК України.

03 жовтня 2008 року ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" було проведено реєстрацію права власності відповідача на спірний житловий будинок.

Оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку є нікчемним, а отже, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, вважає, що проведена реєстрація права власності є незаконною та підлягає скасуванню.

На підставі зазначеного просила: встановити нікчемність договору купівлі-продажу житлового будинку від 14 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.C., реєстровий номер 1010, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_3, та застосувати наслідки його недійсності - витребувати від ОСОБА_4 на її користь житловий будинок АДРЕСА_1;встановити нікчемність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.C., реєстровий номер 1013, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_3, та застосувати наслідки його недійсності - витребувати від ОСОБА_4 на її користь земельну ділянку площею 0,0594 га, кадастровий номер НОМЕР_1; скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, проведену ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 03жовтня 2008 року.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Встановлено нікчемність договору купівлі-продажу житлового будинку від 14 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С., реєстровий номер 1010, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_3, та застосовано наслідки його недійсності - витребувано від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1.

Встановлено нікчемність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С, реєстровий номер 1013, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючим від імені ОСОБА_3, та застосовано наслідки його недійсності - витребувано від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0594 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Скасовано державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, проведену ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 03 жовтня 2008 року.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 01 листопада 2016 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказував на неправильність обраного способу захисту.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Статтями 213, 214, 316 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Установлено, що ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 30 жовтня 1999 року, посвідченим державним нотаріусом П'ятої запорізької державної нотаріальної конторои за реєстровим номером 3-1235, було придбано житловий будинок АДРЕСА_1.

Придбаний ОСОБА_3 житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0594 га, яка належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Запорізькою міською радою Запорізької області 26 грудня 2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010726102864.

26 травня 2007 року ОСОБА_3 видала довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Романцовим I.A. за реєстраційним номером КД-2912, відповідно до якої уповноважила відповідача ОСОБА_4 продати за ціну та на умовах на розсуд представника належні їй житловий будинок та земельну ділянку. Дана довіреність була видана строком на три роки з правом передоручення.

13 червня 2007 року ОСОБА_4 видав довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коноваловою JI.C. за реєстраційним номером КД-3802, відповідно до якої уповноважив третю особу - ОСОБА_5, продати за ціну та на умовах на розсуд представника належні позивачці житловий будинок та земельну ділянку. Дана довіреність була видана в порядку передоручення строком до закінчення строку дії первісної довіреності.

14 лютого 2008 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.C. за реєстраційним номером 1013, відповідно до якого позивач, від імені якої на підставі довіреності діяла третя особа - ОСОБА_5, передала у власність відповідача ОСОБА_4 спірну земельну ділянку.

14 лютого 2008 року було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С. за реєстраційним номером 1010, відповідно до якого позивач, від імені якої на підставі довіреності діяла третя особа - ОСОБА_5, передала у власність відповідача ОСОБА_4 спірний житловий будинок.

03 жовтня 2008 року ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" було проведено реєстрацію права власності відповідача на житловий будинок на підставі вказаного договору купівлі-продажу житлового будинку від14 лютого 2008 року.

Згідно з ч. 2 ст. 240 ЦК України представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.

Всупереч викладеному матеріали справи не містять будь-яких доказів, що ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3 про факт передоручення повноважень за довіреністю від 13 червня 2007 року ОСОБА_5

Враховуючи наведене, в порядку приписів ст. 240 ЦК України, саме ОСОБА_4 (як повірений за первісною довіреністю) є уповноваженою відповідальною особою за укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу квартири.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно з ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин вважається правомірним не лише тоді, коли не визнаний судом недійсним, але й у тому випадку, коли його недійсність прямо не встановлена законом.

Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що правочин, недійсність якого прямо встановлена законом, є нікчемним. Визнання нікчемного правочину судом недійсним законом не вимагається, тобто для сторін правочину він не спричиняє правових наслідків, крім наслідків його недійсності.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2012 року у справі № 6-87цс12.

Статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) ).

У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв'язку з її оспоренням та не визнанням іншими особами.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.